За комуналку заплатять багаті?

Дуже швидко, 29 січня, в Україну приїде чергова місія МВФ. Головне питання порядку денного – продовження програми кредитування. Яка, очевидно, не буде відновлена до тих пір, доки не буде виконана одна з основних вимог західних банкірів, а саме – підвищення тарифів на комунальні послуги. 

Чому їх треба підвищити, не розуміє, напевно, 90% населення України. В країні, де середній рівень заробітної плати складає трохи більше 3 000 грн., а рахунок за комуналку в опалювальний сезон при доволі низькій якості послуг наближається до 500 грн., здається, змінювати потрібно все, крім самих тарифів. 

За що платити більше? І за рахунок чого? 

Ось два найбільш розповсюджених питання, які виникають у відповідь на чергову хвилю тарифних обговорень. 

Схоже, що з площини розмов дуже швидко вони перейдуть в наше реальне життя. 

Микола Азаров визнав, що Україна готова піти на диференційоване підвищення тарифів на комунальні послуги для населення. В першу чергу для тих, «хто має європейську зарплату і доходи». 

Цікаво, хто ці люди? І з якої суми розпочинається «європейська зарплата»?  

Про це ми теж дізнаємося дуже швидко. Але головне в цій історії зовсім інше. 

По-перше, подібні заяви глави Уряду свідчать про те, що підвищення тарифів все-таки не уникнути. Розпочнуть з тих, в кого доходи більші. Начебто, для відновлення соціальної справедливості, в якості компенсації за не введений у свій час податок на розкіш. А далі черга прийде і до всіх інших. Хіба хтось в цьому сумнівається?

По-друге, реформа житлово-комунального господарства захлинулася. Коштів хронічно не вистачає. Не вирішено питання імпорту дорогих енергоносіїв, а також питання заміщення дорогого російського газу, складова якого у виробництві теплової енергії наближається до 70%. З енергоефективністю теж повний провал. Внаслідок цього діючі тарифи, як звітують сьогодні компетентні органи, покривають собівартість тепло- і водопостачання лише на 60-70%.

По-третє, найближчим часом чекати на підвищення якості послуг не варто. Як не парадоксально, але розмір тарифів аж ніяк не буде стимулювати зменшення затрат. 

Крім того, на модернізацію ЖКХ потрібно близько 700 млрд. грн., а цих грошей з населення не збереш. 

Відповідно, виникає питання, то чи весь корінь бід в низьких тарифах? І чи настільки вони низькі? 

Все пізнається в порівнянні. А співвідношення між ціною та якості послуг, а також діями влади в житлово-комунальній сфері явно не на користь Уряду та всім іншим. Просто виходить так, що власну бездіяльність та прорахунки вони перекладають на нас з вами, і на багатих, і на бідних.