Чому сланцевий газ може бути дискредитований в Україні

Кампанія проти видобутку сланцевого газу в Україні набирає обертів. Скоріше за все, дуже скоро ледь не щодня ми будемо дізнаватися про «активних» громадян, яким заважає жити сланець.

ЗМІ повідомляють про те, що акції протесту пройшли в двох містах – Харкові та Слов’янську. Перед цим подібні «перформенси» пройшли в Донецьку, містах Західної України. І це далеко не весь перелік населених пунктів, в яких «екологічно» стурбовані громадяни висловили своє категоричне «проти» видобутку сланцевого газу.

Ні, я в жодному разі не засуджую людей, які звертають уваги на проблеми охорони довкілля. Більше того, вважаю, що відновлювана енергетика – це майбутнє, яке чомусь в країнах Європейського союзу стає сьогоденням, а в нас все ще продовжує існувати переважно у вигляді проектів і планів на папері. Однак, навіть той, хто не зовсім володіє ситуацією, абсолютно очевидно, що подібні акції є зрежисованими. Головні актори перебувають за кулісами, в той час як на сцену випускають статистів.

Наскільки це може бути серйозно, і чи зможуть замовники подібних «перформенсів» досягнути своєї мети, можна зрозуміти, порівнявши лише декілька цифр. За підсумками 2012 року Україна імпортували з Росії 32,87 млрд. кубометрів газу. Це майже стільки, скільки імпортувала промислово розвинута Німеччина з населенням в 82 млн. чоловік – 33,16 млрд. кубометрів.

Або ж всі країни Центральної Європи (Угорщина, Польща, Словаччина, Чехія та ін.) разом узяті – 32,98 млрд. кубометрів.

Чи вигідно Росії втрачати український ринок збуту? Ні. І в інтересах «Газпрому» провал будь-яких спроб, пов’язаних з появу альтернативних джерел наповнення газового балансу України. Незалежно від того, чи це сланцевий газ, чи LNG-термінал, чи імпорт газу з Туркменістану.

Нас «доять» і хочуть затягнути цей процес на максимально можливий термін. 

А в такій ситуації, коли є бажання і гроші, можна собі лише уявити, скільки акцій, замовних сюжетів і статей може з’явитися найближчим часом. Звідусіль будуть кричати про те, який шкідливий сланцевий газ і чому він несе таку загрозу. Так, як це було в Болгарії, де врешті-решт заборонили видобуток сланцю.

Але перед тим як дивитися і читати ці повідомлення, треба пам’ятати про:

-          досвід США. Цю країну не можна дорікнути в ігноруванні питань екології. Проте, буквально за 5 років США вирішили питання енергетичної незалежності.

-          дозвіл Європарламенту вести розвідку і видобування сланцевого газу в країнах ЄС. Це говорить про те, що і в Європі не бачать суттєвих ризиків в даному проекті.

-          і, нарешті, найголовніше – в Україні тільки починається процес розвідки. Про те, якими запасами сланцевого газу ми реально володіємо, буде відомо не раніше, ніж через півроку. Цілком можливо, що ці запаси не настільки великі, як цього б нам хотілося, і тоді питання буде вичерпано саме по собі.

Тому давайте не будемо сліпо довіряти тим, кому це робити категорично заборонено.