Уявімо: українська ГТС залишилася без газу

Це не апокаліптичний сценарій, а те, що може стати реальністю в 2017-2018 рр.

Очевидно, що Росія розглядає два варіанти транзиту газу через України.

Перший – ми домовляємося з Росією про двосторонній консорціум з управління вітчизняною ГТС. Українське керівництво дає політичні та економічні гарантії, що протягом найближчих десятиліть це питання не буде переглядатися. По суті, це означає, що Росія або відразу, або через деякий час почне контролювати українську трубу. Звісно, про присутність ЄС в цьому консорціумі мова не йде взагалі. Зайві акціонери, зі своїми європейськими правилами відверто нервують Росію. Тим більше, якщо вони заважають отримати контрольний пакет.

Другий варіант – двосторонній консорціум не створюється. В цьому випадку, Росія через 5-7 років добудовує «Північний потік», «Південний потік» і ще один газопровід – «Ямал – Європа 2», про що було оголошено вчора. Україна або взагалі залишається без транзиту, або цей транзит мінімальний. Чому? Тому що Європа споживає 140-150 млрд. кубометрів російського газу щорічно. А після реалізації всіх планів «Газпрому» по будівництву нових трубопроводів, їх загальна потужність складе 387 млрд. кубометрів, з яких 143 млрд. кубометрів – це українська ГТС, а всі інше – ті маршрути, які контролює Росія.

387 млрд. – 143 млрд. = 244 млрд. кубометрів. Тобто, Україну можна буде безболісно викинути з схеми імпорту російського газу в Європу.

Чим це загрожує для України? І що можна зробити, щоб не допустити подібного розвитку подій?

Дохід України від транзиту щорічно складає близько $3 млрд. Ця сума на 25-30% дозволяє покривати затрати на купівлю російського газу. Якщо ми втратимо дохід від транзиту і при цьому будемо повністю залежати від цінової політики «Газпрому» – нас чекають суворі часи. Інша справа, коли відсутність транзиту буде супроводжуватися зменшенням залежності від російського газу. Тоді все буде не так погано.

Найкращий ж для нас сценарій – збереження існуючого об’єму транзиту і зменшення ціни на блакитне паливо. Власне, саме цим нас Росія і зманює в Митний союз та двосторонній консорціум.

Проте, потрібно пам’ятати, що, якщо тут ми отримаємо плюс, то у випадку з Митним союзом – мінус. Це дозволить Росії компенсувати свої втрати на газі, при цьому вони отримають безцінний актив (ГТС) та 45-мільйонний ринок збуту для власних товарів.

Мораль цієї історії така, і заява В. Путіна про будівництво нового газопроводу «Ямал – Європа 2», який дозволить з Білорусі напряму постачати газ в Польщу, Словаччину і Угорщину, зайвий раз це підтверджує – політика Росії базується на тотальному контролі та активному використанні газу як інструменту політичної та економічної експансії.

Рецепт може бути лише один – зменшення імпорту газу з Росії та диверсифікація шляхів постачання блакитного паливу.

На це в нас є 5 років, не більше.