Перше питання, навколо якого будуть точитися дискусії після пасхальних свят, стане приватизація ГТС.
26 квітня Уряд вніс в парламент законопроект №2937,
основна суть якого – дозволити приватизацію вітчизняної газотранспортної
системи та управління нею іншим, недержавним підприємством.
Те, що законопроект був внесений напередодні травневих канікул, має своє
пояснення – 3 травня в Брюсселі відбувся круглий стіл з питань розвитку
українського газового ринку. Для результативних перемовин міністру Е.
Ставицькому потрібно було їхати на захід з конкретними пропозиціями. Але ніхто
не буде заперечувати, що свою роль відіграла і українська політична кухня. А
сьогодні її реалії такі: ГТС є не просто трубою, через яку качається газ в
Європу. Це – політичний символ, який опозиція буде захищати, в тому числі на
вуличних пікетах та демонстраціях.
Отже, що було 3 травня в Брюсселі?
По-перше, «Газпром» демонстративно
проігнорував захід. Єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Етінгер
повідомив, що російська сторона не дала жодної офіційної відповіді на
запрошення стати учасником круглого столу.
По-друге, міністр Е. Ставицький
озвучив додаткові, крім можливої приватизації ГТС, ініціативи, які покликані
зменшити залежність від Росії.
А саме: початок реверсних постачань газу з ЄС через додатковий канал –
Словаччину. Анонсується, що вже 15 травня буде запущено тестовий режим.
Також ЄС отримав від України пропозицію створити робочу групу, яка б дала
«зелене» світло проекту по створенню центрально-європейського газового хаба на
базі українських газових сховищ.
По-третє, Україна запропонувала не
чекати, і за рахунок власних коштів ($240 млн.) та коштів міжнародних фінансових інституцій ($310 млн.)
розпочати перший етап модернізації ГТС.
Брюссельський захід відразу отримав позитивну пресу. Зокрема, польська Rzeczypospolitа по гарячим слідам дала свій прогноз:
через 10 років Україна зменшить частку російського газу до 30%.
Звісно, українська влада використала європейський вояж і на
цьому тлі поспішила запевнити, що ЄС підтримує приватизацію ГТС (хоча представники ЄС більш стримані, коли коментують це
питання).
А вже 8 травня перший віце-прем’єр С. Арбузов заявив, що він має надії на якнайшвидше
прийняття Верховною Радою урядового законопроекту щодо газотранспортної
системи, бо він «продиктований бажанням ЄС навести порядок в галузі».
Що все це означає? І які реальні події розгортаються за
димовою завісою?
Очевидно, що час безпредметних перемовин пройшов. Російський напрямок
заморожено, європейський – на настільки активний, як це потрібно. Враховуючи це,
Уряд вирішив розв’язати
собі руки і провести зміни в законодавстві, які б дозволили приватизацію ГТС.
Не факт, що українська труба отримає європейську
прописку. Більше того, фаворитом в цих перегонах поки що залишається «Газпром».
Але набравши бонуси в Європі, Україна буде відчайдушно наполягати на свої
умовах. Головна з яких – бути не пасинком, а рівноправним партнером в
консорціумі по управлінню ГТС.
Проте, чим би не завершилися ці перегони, очевидно одне –
наближається розв’язка
в газових війнах. Не за горами той час, коли Україна зробить свій вибір або на
користь ЄС, або на користь Росії.
Саме тому вже в травні ми станемо свідками
безкомпромісної боротьби «за трубу» і за новий геополітичний вибір.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.