В українському суспільстві панує стереотип, що банкіри-лихварі наживаються на нещасних позичальниках, забуваючи, що у нас є ще і «лихвар-депозитчик», адже вкладника приваблюють високі процентні ставки
За вісім місяців 2013 року в Україні усі депозити, які включають
гривневі і валютні, поточні і строкові, юридичних і фізичних осіб зросли приблизно на 11%. А гривневі депозити населення приросли на 50
млрд. грн., або на 27%, тобто росли майже втричі швидше.
Високі темпи зростання гривневих
депозитів потребують пояснення, чому
вони так зростають. Що рухає вкладником:
високі процентні ставки, зростання доходів вкладників, зростання довіри до гривні та банків?
Почнемо розвідку з опису цього сегменту
депозитного ринку. Подивимося, як росли гривневі депозити населення і як росли
його доходи.
З цих офіційних
статистичних даних видно, що доходи
населення ростуть повільно, а депозити набагато швидше. В нормальних умовах
депозити зростають співмірно зростанню доходів.
Що штовхає населення збільшувати депозити?
Тепер
розглянемо, як впливали на апетит вкладників
процентні ставки за гривневими
строковими депозитами, а також реальна (відсоток депозиту мінус
інфляція) відсоткова ставка за ними.
Зазвичай реальні
процентні ставки по депозитам коливаються в межах 2-3%. З даних таблиці видно, що в 2011 і 2012 роках реальна процентна
ставка виросла в рази і зараз
залишається захмарною. Семикратне її перевищення від норми штовхає людей, які
мають вільні кошти, класти їх на депозит, щоб отримати височезний прибуток,
який, до речі, в Україні не оподатковується.
Навіть 20 відсоткові (а в деяких
банках і вищі) депозити, при розміщенні 1млн.грн. давали 200 тис. грн.
прибутку. А якщо 100 млн. грн. – то 20 млн. Нащо ризикувати в бізнесі, якщо в
банку, знаючи інформацію про курсову політику влади, можна мати такі прибутки.
А тепер питання
– де банк має заробляти гроші, щоб виплачувати такі величезні відсотки, це ж
їхні витрати? Чому банки пішли на таке збиткове для них, дороге залучення
коштів населення в 2011-2012 роках?
В цей час НБУ
шляхом продажі 11,2 мільярда доларів вилучив із економіки майже 90 мільярдів
гривень. В Україні створений штучний гривневий голод. Гривня стала недоступною,
а отже вкрай дорогою. Тому банки для здійснення поточних розрахунків і платежів
змушені були брати депозити під 25-30%. Деякі банки навіть затримували в
той час платежі, не маючи коштів на коррахунках Але вони мали надію, що штучну кризу ліквідності Нацбанк швидко припинить. Так не сталося. Тож нічого дивного немає в
тому, що приріст процентних витрат
банків за перше півріччя цього року склав 21,7%, а приріст процентних доходів
за цей період склав – 8,4%. Ця тенденція мала місце в кінці 2011 і весь 2012
роки. Це не могло не погіршити реальний
фінансовий стан банків.
Хто ж реально
найбільше заробив на дорогій гривні, високих процентних ставках? Ті, хто мав
великі об’єми вільних гривень. І це ті люди, які мали інформацію про курсову
політику НБУ. Тепер, маючи цю інформацію, вони також можуть заробити і на
послабленні гривні. Очевидно, що це не
звичайні люди, які перебиваються з води на хліб.
Звичайні
вкладники мають у першу чергу знати,
що великі ризики при розміщенні
депозиту в тому банку, в якого проценти найвищі. Бо висока вартість банківських залучень
відбивається у високих відсоткових ставках за кредитами. А в умовах рецесії
української економіки, повернення таких кредитів стає все більш проблематичним.
За таких економічних і інших умов довіра
до гривні, до банківської галузі, до влади є низькою. Низька довіра перекривається високими
процентами.
В українському
суспільстві панує стереотип, що банкіри-лихварі наживаються на нещасних
позичальниках, забуваючи, що у нас є ще і «лихвар-депозитчик», адже вкладника
приваблюють високі процентні ставки за депозитами. Тема процентного гріха
актуальна не лише для банківської галузі, а і для вкладників. І цей гріх
українцями не спокутий. Але то інша тема.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.