Формула добробуту і щастя для України

Для добробуту і щастя українцям, як і усім іншим народам, потрібні дві засадничі, принципові речі: суспільна моральність і світла мрія

  Погане, сумне  життя українського населення складається із двох сторін однієї медалі.

Об’єктивною реальністю є: низький рівень життя населення, паразитарна  робота державних інститутів, господарське запустіння, хоча за ресурсним,  інтелектуальним потенціалом  Україна  не пасе задніх у світі. 

З іншого, суб’єктивного боку, українці є одними із найбільш незадоволених своїм життям народів, вважають себе нещасними. Хоч Україна далеко не найгірша для життя країна.

Таке собі запустіння при багатих ресурсах і нещастя в природному раю.

Будь-яка проблемна ситуація є результатом дії клубка чинників, розплутавши який, можна  висновити  шлях  виходу з неї.

    1. Економічний  занепад та бідність  є  наслідком несумісних з  життям підприємств і країни ризиків  господарювання. Це і злочинізація управління економікою на рівні держави (від розкрадання бюджету до чиновницького рекету), і закони, які ставлять всіх господарюючих суб‘єктів в положення порушників цих законів, а отже  в залежність від свавілля  бюрократії, і високі проценти за кредитами, і великий корупційний податок,  і відсутність захисту власності та базових прав.  Набір цих чинників зробив господарське середовище  непридатним для  розвитку,  розрядив  потенціал країни,  і це, зрештою, давно розвернуло  економіку країни до занепаду. 

У цих різних негативних чинників є одна фундаментальна причина: глибокий занепад суспільної моралі. Адже аморальність  породжує тотальну корупцію влади, крадіжки різних масштабів,  свавілля сильнішого над слабшим, вбиває довіру між  господарюючими суб‘єктами і прикривається все це нахабною брехнею. Будучи «вигідною» для найбільш аморальних типів,  аморальність смертельно небезпечна для суспільства. У суспільстві ж, в якому цінується мораль  ці ризики господарювання зведені до мінімуму, що розганяє економічний розвиток та  мінімізує суспільні витрати. Треба зазначити  –  мова йде не про утопізм, із вірою в ідеальне «місто-сонце» де всі будуть криштально чесними та моральними. Людина не досконала і таке місто збудувати не можливо. Моральне суспільство – це те суспільство, де мораль  як маяк, як обмежувальний стовп, визнається обов’язковою для виконання усіма. Так, окремі люди можуть  поступати аморально, від цього нікуди не дітися, але такі вчинки суспільна свідомість однозначно засуджує, та попереджає людей про неприпустимість таких дій і карає за них. Аморальна людина в моральному суспільстві почуває себе ізгоєм, чужим і вимушена приховувати свою аморальність.

Натомість, аморальне суспільство (яким, нажаль, є наше українське суспільство)  сприймає ниці вчинки нормально («піпл хаває») і не засуджує їх. Більше того, в такому суспільстві модним є хизуватися своєю аморальністю. Тут мерзотник відчуває себе як дома, а от чесній людині – ніде голову прихилити.

2. Щодо «нещасності» українців – то причини такого сприймання свого буття лежать в українському ментальному хуторянстві та завищеній увазі до  матеріальних благ. В. Симоненко писав про українця: «Важко йому із домашніми мріями враз осягнуть парадокси доби».  Українець  (особливо чоловік) бачить яке невпорядковане життя навколо, порівнює із «кращими» стандартами життя (будь то Європа, чи колишній СССР), розуміє, що очікування не збуваються і навряд чи збудуться взагалі, проте миритися із цим не хоче, і як наслідок такого психологічного дисонансу, -  впадає у сум, апатію, зневіру, депресію. А ці психологічні стани знищують щастя як таке, перетворюючи людське життя на валізу без ручки – і позбутись не хочеться і тягти важко.

 В силу різних причин в українців відсутнє усвідомлення вищої, спільної мети.  Українець у ціннісному вимірі живе, як правило, масштабом свого «хутора» - сім‘ї:  щоб був матеріальний добробут та діти щасливі, «щоб було сало, хліб, горілка», щоб «мерседес катався» і все. Інших цілей у нього не проглядається. І заради досягнення цієї мети українець прикладає чимало зусиль, часто йдучи на аморальні дії, що його ж і пригнічує. Якщо доходи і добробут від того ростуть то він задоволений, виправдовуючи себе: всі так живуть. А якщо ні? Якщо добробут падає, або хоча б не росте, як це відбувається зараз? Тоді українець або впадає у смуток, лохне (від слова лох), або хаміє (від слова хам), починає жити за тюремними принципом «помри ти сьогодні, а я завтра», «я вкраду у тебе сьогодні, а ти, якщо зможеш, у мене завтра» і т.д. І таке життя окрім  злочинного та  аморального аспекту, має і глибинно деградаційний наслідок. Українці, під тиском постійної безуспішної гонки за  своїми дрібними земними «благами» та тривалої депресії, починають рано старіти, хворіти та помирати. В 1992-1994рр. на фоні різкого економічного обвалу у населення стався такий стрес, що середня тривалість життя за цей період скоротилася на кілька років! І це без війн, голоду та епідемій.

Як же вийти із такого депресивного нещастя українців?  – Тільки через прийняття ними нових, не зав’язаних на гроші, цінностей. Точніше, зрозуміло, що гроші важлива річ, і хай буде ця цінність, хай гроші заробляються, але над грошима має бути і щось інше, вище. Те, що надавало б вищого смислу і мети життю людини навіть тоді, коли грошей недостатньо. Навіть тоді, коли приходить криза, і коли навіть наполеглива праця не дає результатів, має бути ще якесь джерело радості та душевного миру. Інакше, якщо криза буде продовжуватись ще десятиліття – то що,  кінець життю? – Ні, у такому випадку вихід – у  концентрації на інших, важливіших за гроші та «хатки із млинками та вишневими садками», цінностях.

У якій формі ці альтернативні цінності, ці національні ідеї (які так і не змогли найти українці за 20 років Незалежності) найкраще проявляються у суспільному житті? – У величній, не заземленій мрії.

3. Отже ми прийшли до висновку, що для добробуту і щастя українцям, як і усім іншим народам, потрібні дві засадничі, принципові речі: суспільна моральність і світла мрія.

І навіть тоді коли хоч якийсь із цих двох чинників, хоч в якійсь  мірі присутній у суспільстві, то це суспільство живе набагато краще та успішніше. Ходити за прикладами далеко  не треба.

У США головним рушієм суспільного розвитку є «американська мрія»: ідеал свободи і можливостей для самореалізації кожного індивіда. «I have a dream», - кажуть американці.  І хоч із мораллю Америка не завжди дружить, як результат наявності цієї спільної мрії  США найпотужніша та найбагатша країна світу. Тому що вони мають високу мрію, мету, а не тільки бажання розбагатіти та споживати, як стверджують деякі амероненависники.  Однак сьогодні навіть самі американці кажуть, що «американська мрія помирає». І це одразу відбилося на житі всієї країни. США починають поступово занепадати. І коли американська мрія остаточно загине, загинуть і США.

У Західній Європі   інша ситуація. Із мріями там не дуже, а от моральність  є важливим чинником її життя. Цілком нормальними для Європи є випадки, коли замішані в аморальних діях політики (навіть у вчинках, зовсім не пов’язаних із політикою) ідуть із політики, а аморальна політика уряду – одразу наштовхується на суспільне обурення та жорсткий протест. Стало відомо про те, що політик зраджує дружині чи зплагіатив дисертацію – і все, він йде у відставку і зникає із політичного поля. А про корупцію і зловживання взагалі мови не може бути, – достатньо навіть натяків про злочин, – і на кар’єрі можна ставити хрест. Моральність там невід’ємна частина суспільної свідомості. І це дає плоди. У Європі низька злочинність, спокій, висока якість матеріального життя.

Проте слід визнати, що останнім часом мораль у Європі невпинно деградує. Надмірна «толерантність» призвела до поширення розпусти та збочень. І наслідків не прийшлось довго чекати – Європа погружається у економічну, культурну, демографічну кризу. Деградує моральність – занепаде і Європа із усіма її здобутками.

В  Україні ж немає ні моралі, ні величної мрії. І як наслідок нема ні добробуту, ні щастя.

4. Тут виникають три  питання:

1)       Як, у який спосіб,  зробити так, щоб аморальне суспільство стало моральним, і щоб зневірений народ отримав мрію?

2)      Які ресурси для цього потрібні?

3)       Що це за мораль, яка ця мрія?

Відповідь на перше питання можна було б сформувати через одне слово – покаяння.

Нажаль термін «каятися» (походить від праслов’янського «каяті» - дорікати, картати, мстити, карати, відплачувати) це невдалий переклад  євангельського терміну, що грецькою звучить як «метанойя», і дослівно перекладається як «зміна свідомості», («мета» - міняти, «ноус» - розум, свідомість).

Саме тому покаяння у нас хибно розуміється як картання себе, як биття лобом об землю та посипання голови попелом.  Це шлях в нікуди. Справжнє покаяння – це зміна свідомості, що неймовірно складніше. Тобто це спочатку визнання  і розуміння того, що сьогодні ми всі і кожний окремо, живемо не правильно, йдемо хибним шляхом. І потім, це зусилля над собою, щоб змінити помилковий курс на істинний, змінити  своє аморальне життя на моральне. Без таких  змін  свідомості, без прозріння нового шляху не відкриється велична мета. 

Відповідь на друге питання і складніше і простіше водночас. Людська свідомість неймовірно інертна і подібна до корабля, що іде на всіх парах. І щоб змінити його курс, тим паче на протилежний, потрібні величезні зусилля. І суспільству, і кожній людині дуже важко і неприємно визнавати власні помилки, і ще важче змінювати власне життя. Оскільки в цьому недосконалому світі (нашими головами і руками створеному) оце наше нице  «бытие определяет сознание», самій людині це не  під силу.

Проте є специфічна дія, яку у християнській традиції називають або як «Благодать», або як «Божа допомога», або  «дія Духа Святого».  Це  той Божий дар, який незбагненним чином може зробити те, що здається неможливим і неймовірним. Саме завдяки йому святі творять чудеса, пророки пророкують майбутнє, а грішники змінюють свою гріховну свідомість на праведну.

Як же отримати кожному з нас трошки цього Дару, щоб змінити свою свідомість і все своє життя на краще? – Треба цього дуже сильно захотіти, щиро,  як дитина батька, із вірою і терпінням  просити у Бога. Пам‘ятайте: «Якщо попросите щось в ім‘я Моє, Я те вчиню.»  (Іоан.14:14)

Тільки так і ніяк по іншому.

 Змінена свідомість  людини і народу хоче знати, що хоче Бог від людини. Якою Він бачить  її мораль, її сімейну, громадську,  господарську  діяльність? Яку мету Він покладає нам? Зміненій свідомості людини і суспільству це відкривається. Лише зміненій. І тоді  мрією людей з такою свідомістю стає досягнення поставленої Богом мети.

 Усі спроби побудувати хороше життя без Бога закінчувалися провалом.  СССР, із своїм кривавим початком та ганебним кінцем, тому яскравий приклад: у більшовиків і мрія була, і своя строга мораль. Але ці мораль та мрія були богоборчими, богозневажливими за своєю суттю.  За останні  25 років  дуже багато говорили про національну ідею незалежної України, але із тих розмов нічого не вийшло, бо усі проекти  були від людей, а не від Бога.

Поки Америка була релігійною країною, у неї була і висока ціль, і мрія, а отже була і сила і багатство. Коли там почали відходити від Бога, - то і мрія зникає, і могутність пропадає. Поки Європа була християнською, то у неї була міцною мораль,  був спокій, був добробут. Коли втратила віру у Бога – то і мораль деградує, і добробут зникає, і спокій перетворюється на неспокій.  Україна зреклася Бога -  втратила і мрію, і мораль, і добробут, і щастя.

Україні потрібна допомога. Але не від ЄС чи НАТО, МВФ чи ЄБРР. Не від Януковича чи Тимошенко. Це все вода у пісок. Україні треба просити допомоги від Бога. А поки ми до Нього не повернемось, поки Його не будемо просити (щиро в серці, а не лицемірно із свічкою у храмі, як це часто буває), то нічого у нас не вийде.

Відповідь на третє питання коротка і проста. Щоб отримати допомогу від Бога у зміні однієї свідомості на іншу треба цього твердо захотіти і звернутися  за допомогою. Ця інша свідомість може будуватися тільки на богоугодних принципах. А тому, моральні настанови, сенс життя, мрії кожного з нас, та цілого народу слід шукати у Євангелії, у Благій  Звістці,  яка нам дана більш ніж тисячу років тому. Треба лише взяти її до свого серця.

На завершення ще раз повторимо цю просту формулу добробуту і щастя: покаяння за Божої допомоги, життя за Євангелієм – дадуть нам величну мрію, сенс життя та моральність. А мрія та моральність дадуть нам добробут і щастя.

Бог бачить нашу сліпоту, і намагається підштовхнути на істинну путь. Але ми не хочемо розуміти Його знаків. Допустив більшовиків, голодомор, війну, Чорнобиль – а ми все ніяк не впетраємо: за що нам усе це. Допустив сьогоднішню руїну – а ми все шукаємо правди в політиці, телевізійних шоу, горілці, та споживацькій культурі. 

  Змалілість серцем, глибинне зрощення з земним, глухість до Божої любові, Його мудрості, Його милосердя, закриває нам дорогу і до моралі, і до величної мрії. А отже до  щастя і добробуту.  Шукаймо Його правди і дано буде нам. 

Чи є у нас ще час для покаяння? – Є. Тільки не гаймо його, бо не знаємо скільки його у нас залишилося.