"Свободівський" десант на Хрещатику

Марш, марш правою! Хто там крокує лівою?

Віншувати 104-ті уродини Провідника Організації Українських Націоналістів Степана Бандери 1 січня у Києві зголосилося коло 3 тисяч тутешнього люду. Ця подія стала доволі одмітною в новорічному житті столиці. Починаючи із 2006 року, коли вперше було зорганізовано подібну акцію, головно стараннями «Свободи», з року в рік до неї долучається все більше число учасників. 

Цього разу відзначати народження лідера ОУН, за традицією, розпочали біля пам’ятника Шевченка, позаяк саме цьому місцю у націоналістичному середовищі надається великого сакрального значення. Потому учасники вуличної ходи із запаленими смолоскипами рушили усталеним шляхом на Майдан Незалежности, прошкуючи Володимирською вулицею, бульваром Шевченка та Хрещатиком. 

Опріч прапорів «Свободи», атрибутики інших політичних партій зауважено не було. Навіть усюдисущі унсовські хрестові полотнища чи стилізовані кунівські мечо-хрести не тріпотіли на вітрах, як траплялося завше за подібної оказії. 

Ще на підступах до помника Леніна, що бовваніє на Бесарабці, патріотична спільнота зачала скандувати звичне: «Комуняку на гілляку!». Проте головними кличами цього вечора стали вже знані громаді «Слава Україні!», «Героям слава!», «Слава нації!», «Смерть ворогам!» та омріяно-пророче: «Бандера прийде – порядок наведе!». Нечемних іншоземців «свободівці» перестерігали гаслом: «Пам’ятай чужинець – тут господар українець!». 

Оминаючи наметове містечко, в якому вже від півтора року протестують прихильники Юлії Тимошенко, вимагаючи її звільнення, з націоналістичних лав лунало збадьорливе: «Зека геть!». Прикметно, що чимала кількість киян, які цього дня шпацірувавли центром міста, не забарилися підхопити «свободівські» гасла, а багато хто з них доєднався до святочної колони . 

А хвацький Ігор Мірошниченко власноруч відтягував убік столи та кошелі із сувенірним крамом, якими був запруджений Хрещатик і які заважали рухові колони. Позаяк усе обійшлося без провокацій та засланих козачків, то не надто рясні кордони спецпризначенців мали цього дня не гурт роботи. 

Фінальним акордом усього урочого дійства став мітинг на Майдані Незалежности. За відсутности Олега Тягнибока, який цього дня разом з низкою однопартійців відвідав малу батьківщину Бандери – село Старий Угринів, що на Франківщині, роль модератора київського заходу перебрав на себе свіжообраний народний депутат Андрій Іллєнко. Як завше, оратори «Свободи» не надто добирали парламентарних висловів, тавруючи нинішній режим та його відданих сателітів-комуністів. Андрій Іллєнко, зосібна, вибанітував на чім світ лідера комуністів Петра Симоненка за його грізні, але, як виявилося, пустопорожні обіцянки. 

Андрій Іллєнко: "Коли нещодавно цей базікало Петро Симоненко заявив, що "никогда не ступит нога бандеровца на Крещатике" своїм убогим, тремтливим голосочком, то сьогодні ми йому ще раз довели нашу силу і нашу потужність".

А Ігор Мірошниченко спростував усі закиди в юдофобії та був доволі благодушне налаштований до представників національних меншин. Ба більше того, запевнив, що «Свобода», як ні жодна інша парламентська фракція, якнайповажніше переймається їхніми проблемами.

Ігор Мірошниченко: "Щойно до мене підходив кореспондент "Бі-бі-сі" і я йому сказав те, що зараз скажу вам. А саме те, що "Свобода" єдина політична сила, яка підняла питання прав національних меншин і їхнього представництва в державних органах. Жодна інша політична сила цього не пропонує. Нехай на референдумі українці висловлять свою думку з цього приводу і я вважаю, що це буде правильно."

Завершився мітинг виконанням національного славню та полум’яним закликом не припиняти борні за Україну. 

Самовидці події: дієписець Сергій Сіроманець та відвічальний за рухому картинку Владислав Гострогляд.