Канібалгейт

Політика застукали на хаті з повією – в Європі це скандал, а в нас либонь зачухаються в Раді, як з’явиться політик-канібал. Бо зовсім там не рай для натурала, і навіть в геї не усіх беруть, але на них росте чудове сало, там вистачає потенційних блюд.

Чому не прокотили педофіли? У чому стратегический просчет? – У депутатів, що дітей любили, не вірить український наш народ, ось в чому річ. Вважають, це естетство, не притаманне хлопцям із села, як льосі відгодованій – кокетство, як куриці – орлячий змах крила. До того же, незручно розмовляти про педофілів – небезпечний бруд, якщо же це робити десь у чаті, іще в прокуратуру заберуть, тому найкраще рішення мовчати. А для скандалу треба – гомін мас (вже не кажу, що дітям треба матір упевнену і не таку, як в нас)

Хтось зрозумів: потрібні канібали, це все-таки буває на селі. А потім пильним оком пошукали, понишпорили трохи… і знайшли. Причому ті, що зовсім їм не треба, злягалися з потрібними, і всі знімали це на відео – о небо! – де повставали в первісній красі. Як відділити козлищ від ягняти? Як висівки відмити від перлин? І як момент на відео відзняти, коли «клієнт» людину їсть один? Бо там є олігархи і міністри, вони рукою жартома махнуть, і вас, причому у прямому смислі, їм на обід без солі подадуть.

Ті самі, що на людях злісно бились, нявчали, як у березні коти, за цим столом гостинним опинились, злюбилися і стали, мов брати. Лунає сміх, приємно пахнуть квіти, і взагалі якась виходить муть: неможна людожера зачепити, бо друзі людожера не здадуть. Політика – будь-ласка, хоч прем’єра, хоч президента, це його війна. Старий, це наша фішка – людожери, з середньовіччя тягнеться вона. А ти не знав? Про це писав Пєлєвін, і ніби це покажуть у кіно, він молодець, але питання – де він? І окулярів не знімав давно, бо розумієш… Звісно, розумію, да, скіфи ми, да азіати ми, нам недостатньо трахнути повію, нам так: чи бути зжертими самім, чи жерти інших, бажано кагалом, це викликає розуміння мас, ми взагалі не любимо скандали, ми бачимо реальність без прикрас, бо нас усі бажають надурити, усі тримають нас за дурачків, підбурюють, і хочуть розділити, і всяких засилають козачків. Диви, прибігли хлопці з прапорами червоними, їх тулять на фасад, а ці от нарядилися хохлами і кажуть їм: засуньте собі в зад! (причому не промовлять «паляниця», хоча в основі, може, і праві), і ще якісь невизначені лиця і тим і тим дають по голові (оці останні точно що продажні), і звісно, тут втручаються менти (оці останні безумовно справжні), і наступає царство красоти.

Нічим, нічим народ наш не пройняти, його давно історія трясе. Ну максимум, Шкляреві відбашляти, носити шарфик, і на цьому все. Ви скажете, підступні депутати їдять буквально поїдом народ, а вам на це: а ваші демократи поводяться, мов не беруть у рот м’ясного взагалі, а що на ділі? Ще як жеруть, але на свій манер. Ніхто не стане гавкати без цілі, як дисиденти при СРСР…

Канібалізм… От був такий Бокасса, так це ж не президент, а просто клад. Звичайно, хтось окремий йшов на м'ясо, але в країні все пішло на лад – і швидка інтеграція в Європу, й поїздка в славнозвісний наш «Артек»; він як політик, мав великий попит, до того ж був він душка і естет. Правитель, що не п’є в народу крові і що народне м'ясо не жере, не викличе народної любові, а може і насильницькі помре. До влади рвуться чи якісь мегери, чи хлопчики, рухливі, наче ртуть. Нехай вже далі будуть людожери, і нас їдять, і їсти нам дають. Ми знаємо, які міністри геї, і педофілів знаємо давно, не треба нам, шановні ваших «-гейтів», ми наших людожерів не здамо!