Юлія Тимошенко  заявила, що оголошує голодування через те, що її нібито відлупцювали в камері співробітники Качанівської колонії, де вона відбуває покарання.  Про це повідомив її захисник і водночас депутат парламенту Сергій Власенко. Потім на сайті БЮТ з`явився лист самої Тимошенко, де вона розповіла як троє чоловіків накинули на неї ковдру, вдарили в живіт і насильно потягли до машини. Мільйони читачів з жахом прочитали поширені у ЗМІ її свідчення: «Від нестерпного болю в спині та страху я почала кричати і кликати на допомогу, але ніякої допомоги я не отримала. У якийсь момент від страшного болю я просто відключилася й опам'яталася вже в лікарняній палаті».

Її соратники твердять, що у неї на тілі синці. Представник уповноваженого з прав людини Сергій Кудрук, який провідав колишню прем`єрку в колонії,  твердить, що вона справді має синці. Він додав, що вона перебуває у пригніченому стані.

 Взагалі пристрасті навколо здоров`я Тимошенко  кипіли ще до того, як суд виніс вердикт про її покарання на сім років. Її захисники казали, що в неї болить спина, що тіло її покрито синцями невідомого походження. На апеляційний суд за своєю скаргою вона не могла прибути через проблеми зі спиною і скаргу розглядали без її участі.

При цьому Захід закликав відмовитися від політичного переслідування опонентки нинішньої влади. Закликав також і Кремль. Політики,  лідери громадської думки вимагали від Банкової забезпечити справедливий суд і подбати про здоров`я Тимошенко. Віктор Янукович ледь не бив себе в груди і запевняв, що європейський вибір – це пріоритет його політики. Він  давав зрозуміти, що підходи у справі Тимошенко буде переглянуто. А потім з розгубленим виглядом на обличчі твердив, що суд в Україні по-європейськи незалежний і він не може на нього впливати. Департамент виконання покарань при цьому розсилав повідомлення про те, що Тимошенко отримує належну допомогу. А провладні політики і експерти робили обурені заяви про те, що Захід тисне на Україну і нав’язує їй свої правила гри.

У березні  Європейський суд з прав людини ухвалив рішення про необхідність лікувати колишню прем`єрку. Адже, згідно з Конвецією прав людини, ненадання медичної допомоги у в’язниці прирівнюється до катування. Україна так само твердо заявила, що європейський вибір її пріоритет і вимоги європейського суду будуть неодмінно виконані. І, засукавши рукави, кинулася виконувати вимоги Заходу  з такою самою пристрастю, з якою раніше відмовлялася це робити.

Про те, як це відбувалося, розповів на брифінгу прокурор Харківської області Геннадій Тюрін:  «Людина  (Тимошенко – Ред.) зібралася, одягнулася, а потім лягла на ліжко і сказала: «Я нікуди не поїду». Відповідно до закону, Кримінально-виконавчого кодексу, має право Пенітенціарна служба застосувати фізичний вплив: узяли на руки, віднесли в машину й доставили до лікарні». Водночас він наголосив, що прокурорська перевірка не знайшла підтвердження, що під час перевезення їй викручували руки і вдарили в живіт.

Цей прокурор сам себе викрив. Навіть, якщо всі брешуть і на тілі Тимошенко нема жодного синця, то все одно її не мали права лікувати насильно. Кримінально-процесуальний кодекс  передбачає лише певні моменти, коли можуть призначити лікування, попри незгоду ув’язненого. Коли його здоров`я загрожує іншим людям.  Наприклад, коли той хворіє на венеричні захворювання, або в нього психічні розлади. У всіх інших випадках лікуватися чи ні – має вирішувати сам ув`язнений. Навіть коли він спершу хотів лікуватися, а потім передумав – ніхто не має права робити це живосилом.

Але, схоже, що для Києва рішення Європейського суду – це як колись рішення Центрального комітету компартії. Хочеш – не хочеш, а мусиш виконати. Необхідно продемонструвати, що європейська інтеграція здійснюється безумовно. І довести: рішення Європейського суду з прав людини є пріоритетними і виконуватимуться безумовно. Навіть, якщо, виконуючи їх, держава Україна порушує права ув’язненої Тимошенко. Хіба це так важливо? Держава  ж продовжує  таким чином  здійснювати  проголошений Віктором Януковичем курс на європейську інтеграцію. Щоб ніхто у Брюсселі не засумнівалася.