Суспільство боягузів

Шок. Держава не забезпечує ліками онкохворих дітей. Тобто, взагалі. Але - головне, і найбільш вражаюче - це страх.

Шок. Держава не забезпечує ліками онкохворих дітей. Тобто, взагалі. У лікарнях відсутні до 95% ліків. Батьки продають нирки і квартири. Всі ЗМІ заповнені оголошеннями з благаннями про допомогу. Дівчинку Настю, батько якої насмілився дати про це коментар журналістам, відправили у Рівненьску область, де немає ні ліків, ні лікарів потрібної кваліфікації. Аргументація - "немає місць в Охматдиті". 40 днів місце було, а потім раптом зникло.

Але - головне, і найбільш вражаюче - це страх. Батьки, які дійшли до краю і продали все що можна, і на очах яких відправили Настю - мовчать. Не виступають разом, єдиним фронтом, не вимагають захисту своїх прав і прав своїх дітей! Ні. Їм потрібна не така вже й велика сума - всього коло 130 млн. грн. До Євро держава закупила нових швидких на 140 млн. грн., вони зараз припадають пилом на складі на Святошино. Тобто, гроші у держави є. Тільки не на людське життя.
Вони мовчать - так само, як мовчать журналісти, і покірно розміщають джинсу, мовчать регіональні телекомпанії, у яких нагло відібрали частоти, і з 2015 року вони не зможуть віщати у наземному ефірі, мовчать люди, які стали свідками корупції чи злочинів. Та що там далеко ходити - мій власний досвід: побиття. Свідків було чоловік 5. Але ніхто не пішов свідчити, бо бояться "бандитів", а раптом "прийдуть до них"? Я не боялась їх захищати і лягати під бульдозер, а вони бояться просто посвідчити. А потім розказують, що хочуть жити по-людськи. Як можна жити по-людськи, якщо ти ховаєшся по кутках, плачеш, чекаєш милості від людей, яким на тебе начхати, замість зайняти активну позицію і захищати свої права?
Знаєте, до чого приводить страх і мовчання? До Білорусі.
Страх робить людей беззахисними. Як абсолютно беззахисні ті батьки перед МОЗом, який просто над ними знущається. І цинізм яокого перейшов уже всі межі. Як беззахисні журналісти перед медіа-власниками і цензурою. Як беззахисні громадяни перед вуличним розбоєм, бо побоялись свідчити. Нападники, переконавшись у своїй безкарності, наступного разу будуть діяти більш рішуче.
Страх робить людей пасивними, а країну - проклятою, він тісно повязаний з невіглаством, і з пануванням диктатури. Зло, упевнившись у вашій пасивності і страху, пожирає і захоплює нові області, і його чимдалі важче подолати.
Той, хто мріє про зміни, і хто хоче жити по-людськи, повинен діяти. Страхи існують у будь-якому суспільстві, але, наприклад, у Данії люди разом вирішують свої проблеми, а не ховаються по кутках. Як наслідок - у Данії один з найвищих рівнів життя, і люди цієї країни є найщасливішими у світі. Можна триста сорок разів закочувати очі під лоба і казати так це ж Даааанія, так це ж Європа, у нас же те і се, і ще третє збоку. Істина насправді проста, як лопата - перемагають борці, а не боягузи.