Багато хто вважає, що законопроект від Журавського про наклеп потрібний, бо журналісти часто брешуть. Та сьогоднішні можновладців, ще не маючи такого інструменту як кримінальна відповідальність, вже застосовують навіть нинішні можливості для розправи над журналістами і, що особливо важливо, над простими громадянами. А що буде, коли вони цей закон ухвалять, можна собі тільки уявити. Про це у моїй статті.
Проект «Майдан-моніторинг: Вибори-2012» збирає докази порушень закону про вибори. Ми не лише збираємо факти, але і аналізуємо. Пропонуємо вашій увазі результати нашого аналізу.
Поки громадяни обурено критикують законопроект від депутата Віталія Журавського, він де факто вже почав діяти. Мова про законопроект, який передбачає зміни до Кримінально-процесуального кодексу, коли за наклеп буде передбачено кримінальну відповідальність, зокрема, в’язниця від трьох до п’яти років. Він був проголосований парламентом у першому читанні.
Громадські активісти цілком слушно твердять, що, згідно з європейськими стандартами покарання, має бути адекватним і покарання у вигляді в’язниці за неправдиву інформацію – це явне перебільшення. Воно призведе до самоцензури журналістів, зупинить вільний обіг думок і фактів, а відтак позначиться на розвитку демократії в країні.
Тим часом, громадських активістів села Фонтанка Комінтернівського району Одеської областімісцевий районний суд засудив, правда, поки не до в’язниці, а до штрафу у 15 тисяч гривень. Громадяни Ірина Лашкевич і Олег Зігангіров мають сплатити по 6 тисяч гривень, а громадянин Герман Литвинов – 3 тисячі гривень. Такий штраф при суджено за моральні збитки, який нібито зазнала приватна будівельна фірма «Макенлі», де директором Дмитро Бучковський.
Моральних збитків фірма зазнала лише тому, що громадяни критикували її як незаконного забудовника, котрий будує у їхньому власному селі. «Маккенлі» нібито безпідставно отримала в оренду великий шмат землі, займається незаконною забудовою місцевої території. До неї нібито має причетність кандидат в народній депутати Олександр Пресман.
Не розбираючись у суті конфлікту, не можна оцінити, хто правий у справі забудови. Якщо навіть припустити, що покарані громадяни на сто відсотків не праві, що вони невірно оцінили ситуацію, і розуміють її неналежним чином, то карати їх за їхню неправильну і оманливу думку – це дуже схоже на підходи середньовічної інквізиції. Правда, тоді на вогнищі спалювали, а тепер, слава Богу, лише штрафують.
Але особлива, вибачайте, маразматичність ситуації полягає в тому, що критика на адресу фірми пролунала навіть не в статті. Люди під відповідними ніками обговорювали тему на форумі в інтернеті. Доказом в суді стали завірені нотаріусом скрін-шоти. Завіряли їх чомусь навіть не в Україні, а за кордоном. Критики такого рішення цілком слушно кажуть: якщо хтось зареєструється під ніком «Віктор Янукович» і почне верзти всілякі дурниці, то це ж не значить, що на основі цього може бути засуджений реальний громадянини Віктор Янукович, котрий виконує обов’язки глави держави і постійно клянеться у своїй любові до свободи слова.
Навіть помилкова думка повинна мати право на існування. А київська практика незаконних забудовників дає підстави підозрювати, що і на Одещині забудовники діють такими ж методами і критика на їхню адресу не так уже й позбавлена логіки.
На Одещині і Київщині логіка від закону Журавського досягла такого апогею, що вищеописана одеська історія нервово курить у стороні і відпочиває на повну потужність. Ірпінський суд на Київщині задовольнив позов кандидата в народні депутати Дмитра Войцеха і призупинив до закінчення виборів випуск газети «Особистий погляд».
Таке саме рішення Зміївський суд у Харківській області ухвалив щодо газети «Зміївський кур’єр» за позовом кандидата в народні депутати, голови місцевої райдержадміністрації Євгена Мураєва.
В обох випадках автори позовів зазнавали критики в цих газетах. Тому наші «найнезалежніші» суди і вирішили заткнути часописам рота на період саме виборчої кампанії, щоб вони не сміли критикувати того, кого не слід.
Всі ці випадки є порушенням європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої приєдналася і Україна. Конвенція передбачає право громадян вільно висловлювати свої думки. Але Журавський і його однодумці на місцях чхати хотіли на всі ці будь-які конвенції і права громадян.
І це тоді, коли законопроект від Журавського проголосований лише в першому читанні. А що буде, коли він раптом вступить у силу? Доведеться або громадянам самим собі затикати рота, або готувати передачі, щоб у в’язницю носити для засуджених за наклеп.
Юрій Луканов