А могло ж бути інакше, позаяк зйомку концерту у прямому ефірі на професійне обладнання проводила Національна телекомпанія України. Та ця трансляція фактично видавалася лише на супутникову версію першої кнопки - ПЕРШИЙ Ukraine.
В цей же час на основній версії ПЕРШОГО, що показується у всіх кабельних та ефірних мережах українців, транслювали високоінтелектуальну програму "Крівоє дзєркала" Євгенія Пєтрасяна.
Це вчергове виказує приорітети нинішньої влади, яка бачить в простих жителях нашої Країни людей, яким достатньо впихнути дешевого "хлєба" і тупих "зрєліщь".
Бо головне, що принесе цей концерт, це не ті десятки, чи сотні тисяч гривень, які українці захочуть одноразово у пориві емоцій пожертвувати на дітей, які трошки відрізняються від нас. Головне - те, що жителі нашої країни почнуть розуміти, що такі люди, та й інші інваліди такі самі звичайні громадяни.
Але владі це не важливо. Навіщо витрачати дорогоцінні години праймтайму, якщо їх можна забити важливими російськими гумористичними програмами, карнавалом співаючого кухара, зустрічами з селебретіс минулої епохи від бородатого баяніста і лисого редактора жовтоъ газетки, пропагандними фільмами радянської епохи, чи недоновинами з елементами "темників".
Хіба можна людям давати слабинку? Вони ж потім почнуть думати про те, чому мільярдний контракт підписувався лижним інструктором. А чого ще гірше, почнуть запитувати, чи не тренер по дайвінгу скріплював договыр на 10 мільярдів від нідердландсько-англійської Шелл.
Нинішня політика ПЕРШОГО каналу країни, який показується мало не з кожної праски - це політика на конкретну деградацію народу.
Тож, можливо, ми потихеньку і маємо економічний розвиток, але соціально ми все більше зариваємося і за цим показником прагнемо долучитися до табору третіх країн. Найбільше у цьому сприяє влада, яка мала б прагнути до створення толерантності у суспільстві та інтеграції неповносправних громадян, які так само мають мрії та хочуть жити на рівні з іншими громадянами.
Та поки вони загнані у гетто своїх квартир, заміських притулків, непристосованих для пересування інвалідів вулиць та зверхнього ставлення чиновників.
А ми, здаэться, все далі і далі повертаємося до нашого індійського коріння. Є каста головного межигірського раджі; є каста багатіїв, які особливо нічого не бачать навколо себе; є широка каста чиновників-казнокрадів; є каста середнього класу, який намагається щось змінити навколо себе; є простий трудівний народ, що живе від зарплати до зарплати; і є така собі каста інвалідів, яку майже всі вважають за недоторканих і раді були б радше не бачити і не чути(особливо так думають перші три)...
П.С. Дякую
Юлії Мак-Гаффі за те, що попри все організувала трансляцію концерту на Корреспондент.net