Про Кривенка весело

Я тепер думаю, що отой «Post Поступ» не випадковов був з прикольними заголовками. Він цілком відповідав його характру.

Нічого не написав про Олександра Кривенка вчора, у десятиріччя його   загибелі. Бо треба було щось сумне написати про легенду української журналістики. А мені тільки веселі речі лізли в голову. Бо Сашко був веселий  чоловік.

Я тепер думаю, що отой «Post  Поступ» не випадковов був  з прикольними заголовками. Він  цілком відповідав його характру.  Мені чомусь у зв’язку з його іменем в першу чергу  згадується епізод, який він описав у спільній зі своїм другом Володимиром Павлівим книжці «Енциклопеія нашого українознавства».

Кудись він сильно поспішав. У якесь відрядження. А мешкав у старому буднику, який потребував капітального ремонту. І от перед самим виходом він раптом чує гуркіт. Негайно кидається дивитися, що сталося. Заходить в туалет і виявляє на місці унітазу велику дірку. Зазирає в неї і бачить квартиру сусідів, що під ним – саме туди провалився його унітаз.

Він описав це так, що я реготав до кольок. У цьому весь Кривенко. У відрядження він, здається, так і не поїхав. Хоча, можливо, я помилюся – треба знайти цю книжку і ще раз перечитати. До речі, з автографом автора.

 Ну а про сумне? Про сумне вже вчора відписалися. 

P.S. Мені знаючі люди підказали, що я трохи переплутав. Насправді унітаз не провалився. Його зняли майстри і сказали, що новий поставлять лише після свят. І Кривенко боявся за таких обставин залишати дружину з дітьми і тому не поїхав у відрядження.