ТВі створив інструмент захисту

Адже відбулася типова ситуація: журналісти безтурботно собі працювали, чомусь вважаючи, що жодні кризи чи наїзди їх не торкнуться.

На вулиці Незалежної медіа-профспілки свято: майже півсотні працівників гнобленого нині телеканалу ТВі вступили до її київської організації. Правда, свято це зі сльозами на очах. Адже відбулася типова ситуація: журналісти безтурботно собі працювали, чомусь вважаючи, що жодні кризи чи наїзди їх не торкнуться. А коли дзьобнув смажений  півень – всі закрутилися і вступили до профспілки. 

Тим часом, медіа-профспілка (не Луканов, не Яніцький, а саме осередок медіа-профспілки в редакції) – це ефективний  інструмент захисту прав журналістів. Практика показала, що дуже часто сам факт наявності профспілки є стримуючим фактором і змушує роботодавця діяти в рамках закону навіть тоді, коли він хотів би стати безпредєльщиком. 

Ну а коли все ж таки   роботодавець наважується плювати на права колективу, то медіа-профспілка стає ефективним засобом захисту. Яскравий приклад – УНІАН. Саме тамтешній осередок медіа-профспілки виступив головним рушієм боротьби за права журналістів. Зауважте: журналісти були готові до конфлікту ще до його початку: адже в редакції існував осередок медіа-профспілки.

В кінцевому підсумку – репутація агентства (хоча і були спроби) не знищена, і безпредєльщики від менеджменту змушені були вступити в переговори і обговорювати текст колективної угоди, в якій будуть передбачені інші інструменти захисту прав журналістів.

А комітет медіа-профспілки завжди підтримує тих колег, які наважуються боротися на свої права. Вони отримують юридичне забезпечення, політичну підтримку, в особливо брутальних випадках – підтримку на міжнародному рівні, від Міжнародної  федерації журналістів, членами якої є НМПУ. 

Київська організація НМПУ і раніше була найпотужнішою в Україні, а після влиття до неї в грудні минулого року Медіа-фронту, а тепер приєднання колективу ТВі взагалі стала просто  монстромJ))). Вона одна за чисельністю перевищує всі інші разом узяті регіональні організації.

Така диспропорція стала наслідком внутрішньої кризи медіа-профспілки, яку ми тепер більш-менш успішно долаємо. Це я згадую до того, щоб ввести новоявлених київських членів організації в курс справи: Київська незалежна медіа-профспілка пару років тому оголосила, що відродження всеукраїнської організації є справою її честі і пріоритетним завданням. Хочу вірити, що нові члени не відмовляться від цієї мети. 

Тільки наявність всеукраїнської профспілкової організації забезпечить і киянам можливість якомога ефективніше відстоювати свої інтереси. В свою чергу наявність потужної столичної організації притягує до медіа-профспілки регіональних журналістів.

І наостанок хочу ще раз наголосити: колеги з ТВі, ви вступили не дщо Луканова, а до профспілки. Луканов рано чи пізно відійде від справ, а організація залишиться. Принаймні має залишитися, бо в ній існує гостра потреба. А її існування залежить уже і від вас. Якщо ви на на даному етапі повирішуєте свої проблеми і скажете: мені профспілка більше не потрібна, то ви наступите на ті самі граблі, на які наступили чимало шанованих колег. 

Сьогоднішня кризова ситуація так чи інакше минеться. Але ніхто стане сперечатися, що  вона далеко не остання. А до криз треба бути готовими.

Перефразовуючи піонерське гасло: „За боротьбу до побудови ви Україні профспілкового руху будьте готові!”. Відповідь: „Завжди готові!”J)))