Слухай українське!
Уже кілька тижнів у
соціяльних мережах масово шириться і здобуває щораз більше прихильників (судячи
з численних лайків і перепостів) на перший позір невигадлива пісенька рівненського
гурту «OT VINTА» - «Накурилабабажуравля». Перенесена з народнього
фольклору на панківський ґрунт історія про кабешні витівки цибатого птаха на
бабиних грядках із коноплею спричинила чималу дискусію в інтернет-просторі. Пісня
стала безумовним гітом цієї осени. Хлопаки навіть встигли відзняти на неї
виднограй, у якому постали в жовтожарих комбінезонах і з екзотичними
інструментами в руках (як-то банджо, укулеле, козобас та перкусія). А ось
передучора київська публіка могла вже й наживо насолодитися акустичним
виконанням нового інтернетівського шляґеру.
Ще перед виходом на
імпровізований подіум музики чемно припрохували гостей причаститися віскі і
закусити канапками, бо натще якось і розмова не клеїлася і потрібного настрою
не було. Але вже з перших ноток заводіяцького «украбілі» (саме так рівняни вже
звіддавна називають свій стиль, вносячи певний сумбур в усталену термінологію
музичних критиків) стає зрозумілим, що ситий ти чи голодний, а нудно тобі цього
вечора не буде аж ніяк. Бо ж, окрім «журавлиної історії», музики утнули і ще
кілька пісень із нового, ще незавершеного альбому «Пілотка».
Щоправда, цього разу
«гвинтарі» прибули до столиці не лише, аби представити нові композиції, – це стало
радше своєрідним десертом. А головною естетичною стравою вечора була
персональна виставка шаржів лідера гурту Юрія Журавля, пестливо пойменована -
«КарикаДурка».
Роботи, які були виставлені перед очі широкого загалу у
столичній арт-галереї «Мінус 4», пройшли попередній прискіпливий авторський
відбір, бо ж, аби примістити їх усі та ще й з дотриманням певних композиційних
вимог, то жодного терпіння не стачило б. І хоч окремі з них і раніше вже
вигулькували то там, то сям, щолиш тепер уперше зібрані воєдино.
Лідер «Мad Heads» Вадим Красноокий одразу
ж віднаходить шарж, на якому його втілено у традиційному сценічному брилику
і
запевняє, що «Журавель, то таки мистець у цій справі». І по ретельному огляді докидає
ще одну слушну заувагу: «Погляньте, Юркові не лише вдається передати схожість
рис чи характерів персонажів, але й висловити своє ставлення до кожного з них.
Одні герої викликають у нього глибоку пошану, декого представлено в
гумористичному світлі, а є й такі, що заслужили лише їдку сатиру».
Під іронічний і водночас
зухвалий олівець карикатуриста вже не один рік потрапляють як історичні
персонажі, так і його сучасники. Байдуже, чи то політики, чи кіноактори, чи
колеги з музичного цеху. А розпочалося все зо п’ять років тому з ілюстрацій до
дитячої книжки про гетьмана Мазепу. Відтоді гротеск і гіпербола, але з
дотриманням основних пропорцій зображуваних знаменитостей, стають його
незмінними супутниками. Усі персонажі на виставці добряче розпізнавані.
Вирлоокий вар’ят Петро Перший навіть у легких ескізних штрихах не втрачає своєї
демонічної сили.
А капловухий Путін з шоломом Витязя на таці навпаки викликає
радше глузливу посмішку.
Автор робіт, звертаючись
до братів Капранових, пустив туруси на їхню адресу, мовляв, з ними було
найменше мороки. Одного намалював, а незабаром уже й зображення іншого отримуєш,
досить лише вдатися до нехитрих маніпуляцій із ксероксом.
Телеведуча Соломія
Вітвицька зізнається, що хоч і приятелює з Юрієм Журавлем уже не один рік, але
навряд чи знайома з усіма його талантами, бо щоразу відкриває в ньому для себе
щось нове. «Він і музику пише, і малює, і ескізи сценічних костюмів для себе та
хлопців розробляє, і до того ж прекрасний мультиплікатор та гример».
А народний депутат Олеся
Оробець похваляється, що «одна із робіт Юрія висить у моєму робочому кабінеті».
А на запитання: «На чому Ви б порадили у майбутньому більш серйозно
зосередитися сьогоднішньому винуватцю урочистості: на музичній кар’єрі чи все
таки більше часу присвятити образотворчому мистецтву», - представниця
«Батьківщини» реаґує миттєво: «Прислівник «серйозно» і Юрко Журавель – це речі
несумісні і саме завдяки цьому йому і вдається опинятися на гребені успіху в
усіх починаннях, за які б він не брався».
Спортивний журналіст
Дмитро Нагорний,
який не може відвести погляду від «портрета» Віталія Кличка,
стверджує, що образ боксера настільки монументально точно виписаний (хоч і в
жартівливій формі), що змушує ціпеніти його ворогів. «І з якого ракурсу не
поглянеш на нього – усе такий само зібраний і зосереджений, тому й відчуття
таке, наче опинився з ним на ринзі і не знаєш, з якого ж то боку хоч на півкроку
до нього наблизитися».
Виставку карикатур у
столиці було зорганізовано не випадково. Адже автору волілося почути оцінку
свого художнього доробку насамперед із вуст доволі претензійної та надміру
критичної столичної публіки. А далі експозиція відправиться у всеукраїнське
турне, аби її могли належно оцінити і в інших містах. А її творець, безумовно
полещений такою зовсюдною увагою до своїх робіт, уже радо ділиться новою ідеєю,
з якою не має наміру довше зволікати. Намалювати історію Київської Руси в
коміксах – ось та мета, до якої він змагатиме ближчим часом. Аби, мовляв, не
лише дорослих розважити, а й дітям влаштувати справдешнє свято та ще й подати
їм у яскравих картинках чимало пізнавальної інформації з історії рідного краю.
Тож віриться, що прислів’я про те, що «гарний початок – це половина справи» -
це саме про таких як Юрко Журавель.
Сергій Іщенко-Сіроманець
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.