До питання київських виборів: хто, кому і що продає?

Не можна бути у політиці всеїдними. Люди не зрозуміють і не підтримають.

Третього лютого політрада Європейської партії України запропонувала лідерам трьох опозиційних сил країни розглянути можливість висунення єдиним кандидатом на київських виборах моєї кандидатури в разі, якщо не піде Віталій Кличко. Я розумів, що прямої відповіді я не отримаю. Але я хотів зламати традицію українського політикуму про підкилимні ігрища - домовлятися потрібно публічно, а не кулуарно. Виборець має право приймати участь у публічній дискусії про висунення кандидата на посаду мера. Нині у нього це право забрали.

Кампанія знову обіцяє бути обмеженою в часі. Перемогти Попова за два місяці – дуже ризиковано. Потрібно готуватися заздалегідь. Попов має рейтинг біля 20% і є сильним кандидатом.

Але я свого домігся. Саме з моменту нашого публічного звренення почалося активне обговорення дати столичної кампанії з обрання мера та міської ради. До цього часу усі: і влада, і опозиція - тихенько мовчали, переводячи подих після парламентських виборів 2012 року. Але ми вважали зволікання з цим питанням не те що недоцільним, а навіть шкідливим для всіх українців. Чому? Київ за останні 7 років позбавили місцевого самоврядування, тут повністю зруйнована система місцевого самоуправління. Громада не ухвалює абсолютно ніяких рішень.

Після нашого публічного звернення було чимало з’ясувань стосунків, як у самій опозиції, так і за її межами. Про свої наміри балотуватися прямо чи опосередковано оголосили від опозиції: Томенко, Тягнибок, Віталій Кличко, Томенко, Катеринчук, Кужель і Гриценко. І кандидати не від опозиції: Ляшко, Попов та Порошенко.

Але процес з’ясування не обмежується лише кандидатами. Активно працюють на полі ЗМІ, формуючи скривлене уявлення про того чи іншого кандидата, і самі ж соратники. Для мене стала несподіванкою заява Арсенія після мітингу у Вінниці, де ми разом з ним та Тягнибоком розпочали акцію «Вставай, Україно!». Як з’ясувалося зі слів Яценюка, кандидатом номер два від опозиційних сил є Порошенко, хоча це питання не обговорювалося на засіданні фракції жодного разу. Усі мої спроби говорити в слух про київські вибори на таких засіданнях не отримували підтримки.

В інтерв’ю журналу «Фокус» Турчинову свої журналісти задали питання про кандидата і він підтвердив, що фракція веде переговори з олігархом Порошенко, який ще в серпні минулого року очолював міністерство економіки в уряді Азарова. А мені натякають, що якщо я буду приймати якісь рішення самостійно, то я буду підданий санкціям партійної дисципліни. Але я не є членом партії «Батьківщини». Що стосується фракційної дисципліни – то це буде залежати від того, наскільки сильно я заважатиму Порошенку. Саме від цього і будуть визначатися санкції.  

Цікавим виявилися соціологічні дослідження «Рейтингу», проведені у телефонному режимі і які так активно просувають через засоби масової інформації. Ці соціологи стверджують, що якщо буде другий тур, про необхідність якого я говорю кілька років, то Кличко і Порошенко перемагають Попова, а Катеринчук – ні. Чому саме ці 3 кандидати попали в список замірів? Де решта? Хто замовляв таке дослідження? (хоча останнє питання риторичне). Це означає, що заздалегідь хтось намагається маніпулювати свідомістю виборців, аби довести, що Катеринчук непрохідний.

Нині нікого так не поливають брудом соратники з фракції ОО, як мене. Наприклад, Володимир Бондаренко, зі слів якого, я не маю права щось робити чи ухвалювати якісь рішення самостійно стосовно київської кампанії. Він активно відпрацьовує цю тему. Підтвердженням тому є його інтерв’ю Главкому та участь у вечірньому ефірі на 5 каналі 13 лютого. Але чи має право Бондаренко щось мені вказувати? Натомість зауважу - Бондаренко не приховує свою образу, що він не потрапив у список «Батьківщини» і здобував мандат в окрузі, де йому допомагали перемогти, в тому числі, і відомі олігархи.

Після таких заяв я запропонував Турчинову розглянути на найближчому засіданні у понеділок 18 березня питання про виключення з фракції або Бондаренка або мене. Хтось має піти. От саме такі питання має вирішувати фракція.

Якщо є якісь питання, то звертаю увагу Турчинова, що по відношенню до Бондаренка вже можна ухвалювати рішення. Для мене ж партія «Батьківщина» – соратник і партнер. Я голова іншої партії. У мене своя партійна дисципліна. Фракційна дисципліна – це парламентські речі, які не пов’язані з місцевими виборами.

Не буду перераховувати далі усіх своїх «доброжелателей». Людям потрібно щось їсти. А хто, як і чим заробляє собі на шматок хліба – це справа особисто кожного. Бондаренко обрав свій шлях.

Я взагалі не намагався говорити про це раніше. Але рішення про підтримку не члена «Батьківщини» уже прийнято. Без позиції Юлії Тимошенко! І теж саме буде на президентських виборах. А це вже зовсім інша історія. Так що - до боротьби спочатку за провладного олігарха проти опозиціонера Катеринчука, а потім на президентських виборах між собою до остаточної перемоги над Януковичем. Не можна бути у політиці всеїдними. Люди не зрозуміють і не підтримають.