Персональна подяка героям

Я хочу персонально подякувати людям, які взяли на себе відповідальність. За всіх нас. Логісти так часто лишаються за кадром. Але без них не було би цього тижня надії.

Я хочу персонально подякувати людям, які взяли на себе відповідальність.  За всіх нас. Логісти так часто лишаються за кадром. Але без них не було би цього тижня надії.

Коли там вирішальний день, завтра? Можливо. Вирішальний явно не у Вільнюсі, там бо вже все "порешали". День і вечір п’ятниці 29го листопада важливі тут, в Україні. На кожній центральній площі міста, на головному Майдані країни. Євромайдані. 

Що буде завтра не знає ніхто. Чим все закінчиться -  тим більше. Навряд чи швидким та безболісним підписанням угоди про Асоціацію з ЄС. Принаймні не цього року. А так же хотілось…

Завтра буде не до сентиментів. Революційний момент бо. А тому я хочу сказати це саме сьогодні. Поки є ще доба. Поки вона є.

Я щиро дякую Вам  – організаторам Євромайдану. Людям, які взяли на себе сміливість. В час, коли більшість злякалась. Або звично опустила голову.

Мене теж не було на Майдані 21го. Мене взагалі не було в країні. Я приєднався трошечки згодом - на третій день Євромайдану. Та знаю точно, найважчими були саме перші три дні. І найневизначенішими  теж.

Тому, я хочу персонально подякувати людям, які взяли на себе відповідальність.  За всіх нас. Логісти так часто лишаються за кадром. Але без них не було би цього тижня надії.

Тож я дякую Мустафі Найєму, Єгору Соболєву, Вікторії Сюмар, Ігорю Луценку, Максиму Панову, Віктору Андрусіву, Олександру Солонтаю та решті героїв, імена яких зараз вже і не пригадаю. Саме ці люди організували, впорядкували та утримали Євромайдан.

Дякую від себе та від своїх трьох дітей!