Заборона реклами тютюнових виробів - шлях до збереження здоров’я нації

Проблема тютюнопаління в Україні щороку стає все гострішою.

За статистичними даними, вік курців стрімко понижується, а кількість осіб, залежних від згубної звички, дедалі збільшується.

Цифри, які ми бачимо сьогодні, не втішні. Щороку кількість жінок, які палять, збільшується в середньому на 1,5-2%, чоловіків – на 3-4%. Більше того, за даними МОЗ, українські чоловіки за часткою курців обігнали увесь європейський регіон, а жінки - країни СНД.

Не менше палять і українські підлітки. Статистичні опитування показують, що серед 11-12 річних підлітків хоч раз пробували курити 38% хлопців і 20% дівчат, постійно курять відповідно 8% і 2%. Серед підлітків у віковій категорії 13-14 років пробували курити 63% хлопців і 41% дівчат, постійно курять 19% і 9% відповідно. Серед підлітків 15-16 років показники ще біль вражаючі – 80% хлопців і 84% дівчат хоча б раз пробували курити, а постійно курять 42% і 26% відповідно. Звичайно, що така ситуація не сприяє оздоровленню нації, викликає зростання кількості хворих на серцево-судинні та онкологічні захворювання.

Не дивно, що за таких умов більш ніж 90% населення України висловлюється в підтримку заборони паління в громадських місцях, а 30% українців виступають за повну заборону реклами тютюну.

Науковці, медики, політики і громадськість висловлюють впевненість, що зменшити тенденцію вживання тютюнових виробів в Україні здатне вдосконалення законодавства щодо продажу реклами тютюну.

Хочу зазначити, що існує декілька вагомих причин заборонити рекламу тютюну і спонсорство тютюновими компаніями масових заходів.

Перша, безперечна, причина – тютюн вбиває. До чого тут реклама? Поясню. Реклама тютюну створює позитивний клімат соціальної прийнятності і бажаності паління. При цьому тютюнові вироби є єдиними вільно доступними виробами, що убивають половину з усіх тих, хто використовує їх у точній відповідності з намірами виробників. Чотири мільйони чоловіків і жінок у світі щорічно гине через споживання цих виробів. Щодня 300 чоловік в Україні умирає від пов'язаних з тютюном хвороб.

Друга причина – обман людей за допомогою реклами тютюну, адже, згідно офіційних документів, протягом багатьох років тютюнові компанії усвідомлювали, що в їхніх виробах містяться компоненти, що руйнують здоров'я і викликають залежність. Але вони не попереджали про це споживачів. Натомість, тютюнова індустрія знає, що так звані "легкі" сигарети майже настільки ж небезпечні, як і звичайні, але продовжує рекламувати їх як більш здорову альтернативу.

По-третє – тютюнова індустрія надає неправдиву інформацію щодо мети реклами стверджуючи, що вона полягає в тому, щоб заохотити нинішніх дорослих курців перемінити одну марку на іншу. Але вартість переключення одного споживача на іншу марку величезна, тому основною метою реклами тютюнових виробів є залучення якнайбільшої кількості курців, і при цьому як можна більш молодого віку. Статистичні дослідження показують, що реклама тютюну не тільки веде до збільшення його споживання, але й залучає нових споживачів тютюну на заміну тих, що помирають.

Залучення саме молоді до вживання тютюнових виробів – є четвертою метою компаній-виробників. Таке залучення відбувається шляхом використання методів «непрямої реклами», які включають в себе підтримку спортивних заходів і команд, заохочення рок-концертів і дискотек, розміщення фірмових знаків на футболках, рюкзаках і інших товарах, що подобаються молоді і дітям. В цьому контексті очевидно, що спонсорство – це просто ще один з видів реклами тютюну.

Важливою причиною, яка повинна бути врахована при прийнятті остаточного рішення щодо заборони реклами тютюну, є підтримка населенням держави такої заборони. Тим більше, що рекламу тютюну вже заборонено в багатьох країнах на законодавчому рівні.

102 країни світу вже мають ефективний досвід проведення анти тютюнової кампанії – повна заборона реклами тютюну зменшила паління серед населення на 6-7%. В той же час, часткова заборона такої реклами виявилась неефективною – паління зменшилось лише на 1%, а сама реклама перемістилась у незаборонені сегменти.

Прикладами служать Італія (1962 рік), Ісландія (1970), Норвегія (1975), Фінляндія (1978), Португалія (1982), Нова Зеландія (1990), Австралія (1992), Таїланд (1992), Франція (1993), Швеція (1994), Туреччина (1996), Бельгія (1997), Польща (1999), Ірландія й Угорщина (2000 рік), Данія, В'єтнам (2001 рік) та багато інших.

Досвід цих країн показує, що аби швидко й ефективно знизити споживання тютюну, необхідно ввести повну заборону на рекламу тютюну і на спонсорство, здійснюване тютюновими компаніями.

Прийняття Закону, що обговорюється, допоможе знизити споживання тютюнових виробів, а також призведе чинне законодавство України у відповідність з міжнародними нормами Рамкової конвенції з боротьби проти тютюну Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Сьогодні в Україні діє Закон «Про рекламу», який забороняє рекламування тютюнових виробів. Але ця заборона не є повною, вона поширюється на рекламу в друкованих ЗМІ, на телебаченні, на носіях зовнішньої реклами. В той же час, реклама тютюну масово присутня в мережі Інтернет, основними користувачами якої є підлітки та молодь. Крім того, ми доволі часто стикаємось з ситуацією, коли офіційним спонсором того чи іншого масового заходу є саме виробник тютюнових виробів. Це не припустимо, і потребує втручання держави на законодавчому рівні.

30 листопада минулого року Верховна Рада України підтримала в першому читанні проект закону № 5164, яким саме пропонується запровадити повну заборону реклами тютюнових виробів. Це свідчить про те, що Україна нарешті схаменулась, і намагається вийти на світовий рівень, активізувавши наступ на тютюн.

Хочу нагадати, що ще у 2003 році Європейським Парламентом було видано спільну Директиву, спрямовану на зближення законодавства країн-членів ЄС в частині регулювання реклами і спонсорства тютюнових виробів. Згідно неї реклама тютюнових виробів забороняється не лише на радіо та телебаченні, але і в друкованих ЗМІ та будь-якими іншими засобами донесення інформації до споживача. Директива забороняє спонсорство тютюновими компаніями виробництва та розміщення передач на радіо, громадських заходів. Протягом останніх п'яти років, переважна більшість країн-членів ЄС адаптували свої національні законодавства відповідно до норм Директиви.

Ще один шлях боротьби з тютюнопаління обрала Японія, яка у вересні 2010 року збільшила податок на тютюнові вироби на 40%.

Безперечно, проект Закону хоча й прийнятий в першому читанні, потребує додаткового опрацювання з метою уникнення ситуації, коли поза межами правового поля може опинитись будь-який обмін діловою інформацією між суб'єктами господарювання у даній галузі. Але затягувати процес доопрацювання документа не можна, адже саме від наших сьогоднішніх дій залежить майбутнє нашої держави, і наше з вами майбутнє. Ми здатні захистити державу від нищівних наслідків вживання тютюнових виробів.