Доля Нафтогазу: не зрадь!

Останніми тижнями питання про майбутню форму співпраці «Нафтогазу» та «Газпрому» виникало у різних контекстах: про це говорили Віктор Янукович та Юрій Бойко у Києві, це питання порушував Володимир Путін та Олексій Міллер у Москві.

Європейський Союз також уважно стежив за розвитком україно-російського енергетичного діалогу, особливо після оголошення 30 червня 2011 року «Газпромом» намірів придбати у Німеччині низку енергетичних компаній, які займаються виробленням та транзитом енергоресурсів у самій Німеччині та регіоні Східної Європи. Поки що це лише одностороння російська ініціатива, яка досить серйозно схвилювала Брюссель.

Якщо скласти докупи принаймні ці дві стратегічні лінії поведінки «Газпрому», то стає зрозумілим: російська компанія продовжує рватися на європейський ринок для отримання монопольного становища щодо транзиту і поставок російського газу до європейських споживачів. Продавати газ і контролювати систему його розподілу у межах Євросоюзу – це справді великий куш для «Газпрому». Щоб отримати його, у хід йтимуть усі наявні в Москві політичні та економічні інструменти.

То чи зможе український «Нафтогаз» витримати шалений політичний тиск, а також спокуси, які, вочевидь, пропонують українським чиновникам найвищого рангу у московській штаб-квартирі «Газпрому»?

Теоретично, так. По-перше, Віктор Янукович вже заявив про те, що «Нафтогаз» зливати з «Газпромом» не будуть. Можливо, якусь частину акцій продадуть на IPO, а отримані кошти вкладуть у реконструкцію та розвиток української газотранспортної системи. По-друге, проти планів російської газової компанії категорично виступає Європейський Союз. По-третє, наміри Великої Британії активізувати розвиток атомної енергетики покликані стримати «цінову атаку» Газпрому, спрямовану на європейських споживачів російського газу. Про це я вже писав.

Звичайно, українська газотранспортна система потребує модернізації. І для цього необхідні значні кошти – вже називалися цифри близько 3-4 млрд. дол. США. Треба також пам’ятати про те, що з 2009 року «Нафтогаз» перебуває у стані так званого «технічного дефолту», а запланований дефіцит у 2011 році складає близько 1 млрд. дол. США. На це накладаються погрози «Газпрому» підняти до кінця поточного року ціну на газ для України до 500 дол. США за тисячу куб. метрів.

Однак, навіть незважаючи на такі обставини, ми не повинні погоджуватися на злиття двох компаній – «Газпрому» та «Нафтогазу». Таке поглинання, можливо, й принесе тимчасове полегшення для України у вигляді нижчих цін на російський газ, однак воно буде лише тимчасовим. Немає сумніву у тому, що білоруська модель тиску буде застосована й щодо України, і це триватиме поки російський монополіст не поглине усю українську газотранспортну систему. Єдиний порятунок України – міцно стояти на захисті своїх національних інтересів.

Тому моя діяльність на цьому важливому напрямку – енергетичній безпеці - продовжується.