Як уникнути повторення норвезької трагедії

Пятничний жах у Норвегії, замішаний на національно-релігійній нетерпимості, змушує нас замислитися над дуже серйозними питаннями цивілізованого співіснування різних релігійних та етнічних груп у межах однієї держави.

Україна, на території якої проживають десятки народностей, яка є полірелігійною державою, має винести уроки зі страшної трагедії. Тим більше, лише протягом останніх місяців ми, на жаль,  пережили резонансні сутички у Львові та Криму. Причому обидві події були, вочевидь, спровоконані ззовні, і мали на меті розпалити ідеологічне, я б навіть сказав, регіональне протистояння в українському суспільстві. Чомусь у мене немає жодних сумнівів у тому, що подібні провокативні спроби можуть повторитися і у майбутньому, а тому аналіз ситуації на зразок тієї, що трапилася в Норвегії – необхідний крок.  

Перше, що приходить на думку у зв'язку з норвезькою трагедією – це те, яким тонким є міжетнічний баланс у сучасному глобалізованому світі. От ми живемо в одному під’їзді або маленькому місті, маємо спільні проблеми та турботи, однак різні за ідеологічними уподобаннями люди можуть в один момент із сусідів перетворитися на запеклих ворогів. Запобігти цьому – завдання, яке повинен ставити передж собою кожен відповідальний політик.

Розумію, що сутички у парламенті, намагання залучити громадян шляхом масових акцій протесту до захисту приватних інтересів окремих олігархів – усе це опосередковано створює позитивний грунт для розбрату в суспільстві. І, як наслідок,  страшних людських трагедій.

Про це треба памятати весь час.

Швидкість пересування та сучасні методи комунікації невпинно стирають кордони між державами, однак історична пам'ять залишається у людській свідомості сильною. Правило для політиків – створювати сприятливі умови для поважного співжиття різних етнічних груп і, при цьому, розвивати увесь спектр національних рис. 

Друге – політики повинні чіткіше усвідомлювати те, що з кожним роком невпинно зростає кількість людей, готових вдаватися до рішучих дій з метою захисту своїх ідеологічних переконань або уподобань. Цей висновок, до речі, я особливо гостро усвідомив саме після норвезької трагедії. Країна, яка останні роки була спокійною та толерантною щодо гострих міграційних питань Євросоюзу.  

Третє – норвезька тратегія опосередковано б‘є по інтересам України, яка сьогодні веде складні переговори щодо укладення Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Цей документ, крім іншого, має передбачати лібералізацію візового режиму для громадян України та  надати нам переспективи членства в ЄС. Тепер його доля, вже вкотре з 2008 року, знову опиняється під значним тиском міжнародних подій.  

Четверте – світ потребує абсолютно нової глобальної та довгострокої інформаційної кампанії, спрямованої на спростування стереотипу про те, що усе пов'язане з мусульманською релігією – вороже для Західної цивілізації. І, безумовно, це має бути дорога з двостороннім рухом, коли мусульманські країни демонструють доброзичливість, а європейські використовують її для того, щоб відкрити для своїх громадян багатий і різноманітний мусульманський світ.

Зрештою, нам треба вчитись жити в одному глобальному світі. В іншому разі перспектива для всіх одна – трагедії та занепад…

Олег Ляшко, лідер Радикальної партії