Валютні кредити - шлях до злиднів!

Буквально кілька днів тому я публічно висловлював свою думку щодо можливих наслідків збільшення державного боргу США.

Спираючись на оцінки авторитетних фахівців, я звернув увагу українців до того факту, що внутрішня політика українського уряду і НБУ у фінансовій сфері спрямована не так на інтереси української держави і її народу, як на підтримку американського долара, тобто працює фактично на інтереси США. І буквально вчора наштовхнувся на новий приклад цієї згубної політики – повідомлення про те, що Президент України В. Янукович наклав вето на прийнятий Верховною Радою України закон, що забороняв надання споживчих кредитів у іноземній валюті.

Цей закон Верховна Рада прийняла в цілому ще 8 липня, і переважна більшість закладених у ньому положень стосувалася тонкощів відносин між комерційними банками і позичальниками. Не будемо ні підтримувати, ні критикувати ці нормативні вимоги, які мають глибоко аналізуватися фахівцями у банківській справі, а зупинимося на проблемі валютних кредитів, бо саме їх доступність і поширеність стала однією з найбільш суттєвих причин глибини і тривалості наслідків світової фінансової кризи для України.

Споживче кредитування населення у ринковому світі – могутній чинник економічного зростання в державі і одночасно – підвищення добробуту громадян. Завдяки таким кредитам навіть ті, хто має не надто високі і заробітки, мають можливість придбати сучасну побутову техніку, якісний одяг, автомобілі, а багато хто і житло.

Не споживчі кредити самі по собі, а той факт, що в Україні більшість з них надавалася не у національній валюті, а у іноземній - головна проблема української фінансової сфери і причина тривалості кризового стану.

Прийняте за часів нетривалого керування Нацбанком С. Тігіпка рішення про можливість вільного надання банківською системою кредитів у іноземній валюті виявилося згубним вітчизняної економіки. На момент, коли Україна потрапила у вир світової фінансової кризи, 75% кредитів населенню було видано в твердій валюті.

 На початок 2011 року сума споживчих кредитів населенню становить близько 123 млрд. грн., з них 53 млрд. грн. – видані у гривні, а інші у іноземних валютах, в тому числі на 66 млрд. грн. – у доларах США. Окрім того, громадяни мають кредити на купівлю нерухомості на загальну суму більш як 80 млрд. грн., з них лише близько 10 млрд. видано у гривні, все інше – у іноземних валютах, в т. ч. на 68 млрд. грн. – у американських доларах. Тобто, наші громадяни і досі винні банкам понад 16 млрд. доларів США, хоч брали з урахуванням нарахованих відсотків і девальвації гривні набагато менше. Саме валютна складова кредитної заборгованості є головною проблемою банківської сфери України, але досі ні уряд, ні НБУ не мають ідей щодо її вирішення.

Коли Верховна Рада на рівні закону прийняла рішення про припинення кредитування у іноземній валюті для громадян, це повністю відповідало принципам цивілізованого світу. Сьогодні незалежність будь-якої держави визначається не так військовою могутністю і навіть не економічною потужністю, а здатністю та ефективністю провадження самостійної політики у сфері грошей і фінансів, у тому числі – здатністю домогтися, щоби всі фінансові операції і розрахунки в державі здійснювались у національних грошах. А в Україні одних лише американських доларів більше, ніж гривень, якщо перерахувати за обмінним курсом.

Коли іноземної валюти в країні багато, вона легкодоступна (як це відбувалося в Україні перед кризою) – то вигідніше завозити готові товари, а не виробляти власні, невигідно вкладати виробничі інвестиції і створювати робочі місця. Приріст споживчого попиту покривається не власним виробником, а завезенням готових товарів. Країна, котра спирається на долар замість національної валюти, втрачає як матеріальне національне надбання, так і фактичну незалежність. Від цього збагачується невелика купка людей у країні, гублячи власну економіку.

Проблемою української держави є не сам факт наявності іноземної валюти у власності її громадян, а те, що ця валюта не працює на благо  власного народу і  держави.  Іноземна валюта, коли надходить у країну, має бути використана  як інвестиційний ресурс, а не замінювати власні гроші, які можна створити з куди меншими витратами. Той факт, що загальна сума валютних коштів, що є власністю громадян і підприємств України, перевищує зовнішній державний борг і нагромаджені за всі роки зарубіжні інвестиції, напевне більша за валютні резерви Національного Банку України, співставна за порядком з сукупним корпоративним валютним боргом -  свідчить лише про неефективну економічну діяльність держави.
Радикальна партія закликає парламент подолати вето Президента принаймні у цьому стратегічно важливому моменті – заборонити валютні кредити, які добивають вітчизняного виробника і ведуть країну до повного занепаду.

Олег Ляшко, лідер Радикальної партії