Дорогі друзі, від душі вітаю Вас з днем знань!
Знання - це те, що шліфує алмаз, яким є кожна людина,
роблячи його діамантом. Це те, що допомагає нам жити і рухатись вперед. Без
розумної освіченої молоді ми не піднімемо свою країну. Тому Радикальна партія
виступає за повністю безкоштовну освіту. Бо більшість розумних і талановитих
українських дітей або не має можливості вчитись у вищих навчальних закладах,
або витрати на освіту стають надто важким матеріальним тягарем на їх родин.
Щоб вивчити дітей, батьки часто позичають гроші, продають
усе своє майно. А ще страшніше, коли діти з світлою головою взагалі ніде не
вчаться, особливо це актуально для сільських дівчат і хлопців. Платити за
навчання немає чим, а поступити на бюджет дитині без блату дуже складно. Тому
повністю безкоштовна освіта – це той крок, який, поза сумнівами, потрібен
державі для розвитку. Наприклад, в Греції освіта безкоштовна – і, незважаючи на
непросту ситуацію, прості люди там живуть значно краще, ніж українці.
Також своєю задачею я ставлю відновлення закладів
професійно-технічної освіти. Тому що вітчизняну економіку піднімуть не тільки
фахівці-інтелектуали, а й люди, які працюють руками, які знають своє ремесло й
допомагають іншим людям.
Не забуваймо, що сьогодні свято. Вітаю вчителів та
викладачів! Низький вам уклін! Міцного здоров’я, щастя та благополуччя! Я
зроблю все, щоб у Вас були гідні умови праці, високі зарплати і пенсії, а також
престиж праці Вчителя. Щоб зробити такі радикальні зміни, мені потрібна Ваша
підтримка.
Вітаю батьків! Бажаю Вам терпіння та достатку. Більшості з
вас матеріально складно зібрати дітей до школи. Багатьом батькам я допоміг, але
допомогти всім у мене, на жаль, немає можливості. Тримайтесь! І вірте в те, що
все буде краще, ніж зараз. Без надії та спільних зусиль ми не змінимо ситуацію.
Тому давайте вірити в Бога та в свої сили і підтримувати один одного.
Вітаю школяриків! Здоров’я та енергії, жаги до знань,
взаєморозуміння! Будьте чемні та добре вчіться. Згадую роки свого навчання...
Як я вступав до школи-інтернату, пам’ятає весь дитбудинок у Прилуках, де я
виховувався до семи років. Пам’ятаю, я дуже плакав, не хотів їхати до школи.
Мені навіть розказували, що я на дах цього дитбудинку забрався і заховався, щоб
мене не відвезли до школи. Але мене відвезли. Та недаремно я не хотів там
навчатися – в 6 класі мене таки вигнали з того інтернату.
Я перечитав усі книжки у шкільній бібліотеці і тому задавав
багато питань вчителям. Тому дехто з них захотів мене позбутися. Та я зла не
тримаю – коли вже став народним депутатом, школу газифікував, до села дорогу
зробив, шкільну їдальню відремонтував.
По поведінці у мене було «незадовільно», але не тому, що
шибки бив, чи бився з кимось, а тому що був незручний.
Наприклад, в 14 років мене з комсомолу виключили – за те, що
видав шкільну газету, де розкритикував райком комсомолу. Та я все життя був
такий, як сьогодні – незручний, справедливий і наполегливий.
Я з 9 класу почав писати до місцевої районної газети. І
перша моя публікація була про те, як на полі ми разом із хлопцями середньої
школи збирали буряки. Вони розкидали хліб на полі. І я про це написав – як
неохайно ставляться до хліба. То вони мене втрьох чи чотирьох перестріли біля
інтернату і побили. У мене обличчя було в синцях. Тож такий в мене досвід початку
журналістської діяльності.
Але загалом спогади про школи, в яких я навчався, лишилися
приємні. З багатьма вчителями я і сьогодні підтримую стосунки...
Вітаю студентів! Дівчата та хлопці, бажаю Вам знайти себе в
цьому житті. Я зроблю все, щоб ви вчились за кошти бюджету, а не своїх батьків,
щоб у вас була достойна стипендія, якнайкращі можливості для спортивного і
культурного дозвілля. І найголовніше – щоб у вас всіх була робота, гідна
зарплата та можливість себе реалізувати.
Тим, хотів стати студентом, але не поступив, раджу не
журитися і не падати духом. Коли я, простий дитдомівський хлопець, у 1990 році
поїхав до Києва поступати на факультет журналістики Київського університету
імені Тараса Шевченка, то теж не поступив, бо у мене не було грошей, щоб заплатити.
Але я не зламався, пішов працювати трактористом у колгоспі, а згодом отримав
юридичну освіту в Харківському педагогічному університету імені Г. Сковороди.
Другу вищу освіту за фахом “аналітик-міжнародник” я здобув у Київському
інституті міжнародних відносин. До речі, зараз я теж студент, у тому ж КІМО
вивчаю міжнародні економічні відносини. Кому цікаво – показую свій студентський
квиток та залікову книжку.
Олег Ляшко, лідер Радикальної партії
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.