Що насправді відбувається у Страсбурзі?

Нинішній тиждень пройшов під знаком гучних заяв про те, чи погодиться Європейський Союз укласти у цьому році Угоду про асоціацію, яка відкриє доступ українським товарам на ринок Євросоюзу та полегшить подорож наших громадян до країн ЄС

Нинішній тиждень пройшов під знаком гучних заяв про те, чи погодиться Європейський Союз укласти у цьому році Угоду про асоціацію, яка відкриє доступ українським товарам на ринок Євросоюзу та полегшить подорож наших громадян до країн ЄС.

Ми чули про обговорення українського питання у Європейському парламенті, яке мало б вилитись у прийняття відповідної резолюції по Україні, читали про погрози з боку Європейської народної партії заблокувати підписання Угоди про асоціацію через «справу Тимошенко», бачили численний депутатський десант у Страсбурзі, який у будь-який спосіб намагався переконати європарламентарів у необхідності підписання Угоди вже у грудні цього року.

Я також провів низку зустрічей у Страсбурзі у новій для себе якості – лідера Радикальної партії. Не можу залишатися осторонь того, що визначатиме траєкторію розвитку нашої держави на роки вперед.

Що ж я зрозумів?

Насправді, в українському інформаційному просторі дуже сильно перебільшується увага Заходу до «справи Тимошенко». Коли сидиш у Києві, то складається враження, ніби увесь Євросоюз тільки і говорить про судовий процес в Україні. Це не відповідає  дійсності.

Сьогодні Євросоюз шукає шляхи уникнення повторення чергової хвилі фінансово-економічної кризи. Це – пріоритет номер один. Хитаються фінансові ринки Греції, Португалії та Іспанії, німецька економіка працює на підвищених обертах, Франції все важче виконувати свої соціальні зобов’язнання. До речі, під час візиту до Страсбургу я чув від окремих французьких колег про те, що сьогодні європейці більше цікавляться судовим процесом над колишнім Президентом Франції Жаком Шираком. Взагалі, після скандалу навколо колишнього Директора Міжнародного валютного фонду Домініка Строс-Кана французи перебувають під особливим прицілом європейських ЗМІ.

Друге, що я зауважив у настроях депутатів Європарламенту, це стратегічне мислення, яке виходить за рамки нинішніх антидемократичних процесів в Україні. У Європі розуміють, що відмовивши Україні у підписання Угоди про асоціацію, Євросоюз стратегічно програє. Відштовхнувши Україну від себе зараз, ЄС точно не зробить її більш демократичною завтра. Але зациклення на «справі Тимошенко» сьогодні поверне України до російської орбіти вже завтра. До речі, у цьому контексті я згадав свій проект «Україна у Wikileaks: політика без грифу», в матеріалах якого представники американського Посольства в Україні чітко охарактеризували колишнього Прем’єра-України: популізм, популізм і ще раз популізм.

Що нас чекає у грудні?

Я практично переконаний у тому, що Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом буде погоджена та підписана у грудні цього року під час саміту Україна – Європейський Союз. В іншому випадку виправлення цієї помилки коштуватиме для Євросоюзу дуже дорого.

Не ідеалізуючи Угоду про асоціацію з ЄС, експерти Радикальної партії вже сьогодні працюють над підрахунками можливих втрат та надбань від створення зони вільної торгівлі з ЄС. У рамках проекту «Національний інтерес» у листопаді цього року ми проведемо презентацію отриманих результатів.

Переконаний, що Захід розуміє важливість моменту, коли геополітичне майбутнє України не повинно залежати лише від долі одного, хай і відомого українського політика.

Олег Ляшко, лідер Радикальної партії