Влада проводить експеримент над здоров'ям українців

Під шум судових процесів та боротьби людей за соціальні виплати майже непоміченою проходить тема медичного експерименту над українцями, який розпочали 1 вересня.

Ще в липні Верховна Рада ухвалила Закон «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві». І хоча пілотний проект реформи розрахований на 2011-2014 роки, вже зараз стали очевидними її нежиттєздатність, провал та катастрофічні наслідки.

Безперечно, міняти стару  радянську систему охорони здоров’я, сформовану ще в 1930 роках, потрібно і давно пора. Вона наскрізь хибна. Якість роботи лікаря визначається не кількістю вилікуваних чи обсягом проведеної профілактичної роботи, а кількістю формально обслуженого та взятого на облік населення. У нас рекордне число «койко-місць» і купа «вбитих», недобудованих та необладнаних закладів. Дільничні лікарі більшість робочого часу вимушені витрачати на заповнення  паперового валу звітно-облікових документів. Через мізерне фінансування і часте його затримання у лікарнях немає апаратури, медикаментів, а хабарництво закріплене вже відкрито у формі «добровільних внесків». Не маючи коштів, українці  можуть не розраховувати на бодай якусь, не кажучи вже про якісну медичну допомогу. Найболючіше питання –  принизливі зарплати медиків.  Дільничний лікар-терапевт в нашій країні отримує 150-250 $, молодший спеціаліст часто починає з «мінімалки» - 100 $ чи навіть з півставки. За кордоном роботу професіоналів, на яких лежить відповідальність за здоров’я та життя людей, оцінюють у десятки разів більше: в сусідній Польщі – близько 1 500 $, у Франції – 4 000 $, в США 8 000 – 14 000 $. Через це наші фахівці намагаються втекти за кордон, а відтак 40% медперсоналу в Україні – пенсіонери, яким за свою жебрацьку зарплату самим важко вижити, не те що інших рятувати.

Чи врятує медицину пропонована реформа? Старт експерименту свідчить, що це навпаки рух до хаосу. На першому етапі передбачається створення «центрів первинної (медико-санітарної) допомогти. На ділі ж просто почали об’єднувати загальні та дитячі поліклініки. Терапевтів та педіатрів  перейменовують у сімейних лікарів. І хоча підготовка та робота цих фахівців має величезні відмінності: одні працювали з пацієнтами віку переважно за 50 років, інші з дітьми, «реформатори» вирішили, що це не біда. Більше того новоспечені «сімейні лікарі» мають справлятися з «найбільш поширеними хворобами, травмами, отруєннями, проводити діагностику та лікування патологічних та фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснювати профілактичні заходи і надавати допомогу навіть в разі гострого розладу психічного здоров’я пацієнта». Для перепрофілювання пропонуються піврічні курси. Швидко перевчитися на «сімейних» рекомендують і «вузьким» спеціалістам - кардіологам, пульманологам, гастрологам, інфекціоністам та іншим. Ні – то скорочення.

Медики не беруться ризикувати здоров’ям пацієнтів, граючись у експрес-курси, замість повноцінного багаторічного навчання. Життя та здоров’я людей не забавки. Відтак працівники поліклінік масово пишуть заяви на звільнення. Варто додати, що реформа не передбачила збільшення зарплати для лікарів, ні грошей на придбання обладнання. Лише на наступний рік на апаратуру та машини для експерименту планується закласти 327млн грн. для згаданих регіонів. Страждають також і громадяни. «Сімейні лікарі» не ризикують брати на себе відповідальність, тому часто відправляють хворих вже за «вторинною» допомогою. Тож громадяни не можуть отримати допомоги у звичних поліклініках і вимушені їхати в інший кінець міста.

Отже, реформа, які і інші новації нинішньої влади, провальна. Що робити? По-перше,  слід негайно її скасувати. Сімейну медицину варто впроваджувати поступово, по мірі підготовки в університетах кадрів, водночас створюючи під це відповідну матеріально-технічну базу. Треба серйозно збільшити фінансування галузі, щоб не доводилось обирати: витрачати кошти на реорганізацію, чи придбати для хворих ліки. Якщо перекинути на реформування ті багатомільйонні суми, які на своє медичне обслуговування передбачили чиновники та депутати, то справи у галузі набагато покращаться. В нинішній ситуації, коли МОЗ не спроможне забезпечити українців найнеобхіднішими медикаментами, говорити про серйозні реформи зарано.

Олег Ляшко,

лідер Радикальної партії