На Москву через… Брюссель

Коли увікнути уяву...

Поки все вказує на те, що Україна зусиллями купки політиків вчорашнього дня втрачає черговий шанс на вихід із «совка». Виявилося, що скільки совєтского чєловєка не годуй, а його все рівно тягне в Москву. Там таких розуміють і голублять. І за Межигір’я позавидують і за Тимошенко із Луценком по-пацанськи зрозуміють.

Коли увікнути уяву, то можна знайти скільки завгодно позитивних ноток чи крапок із комами в резолюції Європарламенту. Але усім усе зрозуміло. Все можна охарактеризувати ось таким анекдотом:

«Сільська хата. За столом сидить син та мама, а батько побіг в туалет на дворі. І тут син дивиться у вікно і каже матері:

-          О, мамо, батько так біжать…. біжать… до кльозету! Ой, стали. Махнули рукою та й пішли повільно…».

Так і у нас із євроінтеграцією. Бігли, бігли, а тут… махнули рукою і пішли спокійно до Росії. Там таких беруть і розуміють. Ба, навіть чекають.

Був ще шанс «відмитися», але він уже, схоже, втрачений…