Ліберальна гегемонія: початок кінця

Лібералізм вже давно не є ідеологією в класичному сенсі цього слова.

Сьогодні це мета-ідеологія, яка задає матрицю "прийнятного", "цивілізованого" політичного дискурсу. Сьогодні лібералізм – уособлення та головний ідеологічний інструмент глобальної політико-економічної системи, яка увібрала в себе більшість суб'єктів та об'єктів політики.

Ліберальні цінності стали ототожнюватися із "загальнолюдськими", усі спроби вийти за рамки ліберального дискурсу та поставити під сумнів гегемонію ліберальних цінностей означають вихід за межі "прийнятного" в сучасній політиці більшості держав.

"Праві" та "ліві" напрямки в ліберальних державах вже давно стали відповідно "правими" та "лівими" флангами єдиного ліберального мета-ідеологічного комплексу. Лібералізм у вузькому сенсі як класична ідеологія розчинився в ліберальній мета-ідеології, яка, крім класичного лібералізму, увібрала в себе цілу низку ідей з інших ідеологічних традицій, котрі не суперечать та лише укріплюють панування глобальної Системи (наприклад, лівий "культурний марксизм" або правий лібертаріанський антиісламізм).

Отже, лібералізм сьогодні – це мета-ідеологія, що обслуговує світову капіталістичну та космополітичну систему.

Лібералізм, попри свою декларовану базованість на ідеї особистої свободи як основній цінності, сьогодні показує всі ознаки тоталітарної ідеології, в основі якої – бажання тотального підкорення та уніфікації.

Лібералізм створює ілюзію "вільного вибору", але лише в рамках ліберальної мета-ідеології. Тобто, лишає вибір в нюансах самої ліберальної мата-ідеології, принципово не лишаючи можливості виходу за її межі. Такий вихід трактується лише як ідеологічна єресь, вихід за рамки "прийнятного", наступ на "загальнолюдські цінності", загроза, з якою не можна і немає сенсу дискутувати, а яку треба знищувати.

Лібералізм декларує "кінець історії", тобто завершення історичного прогресу з моменту остаточної перемоги лібералізму, адже це, мовляв, і є мета та вершина історичного прогресу. В цьому сенсі лібералізм продовжує традицію тоталітарних ідеологій, які декларують "кінець історії" в результаті своєї остаточної перемоги.

Як і решта тоталітарних ідеологій, сучасний лібералізм вважає себе універсальним, безпомильним та аксіоматично єдиноправильним. Все, що "заважає" глобальній перемозі "єдиноправильного вчення", має бути знищене – оголошується "ворожим свободі" та піддається політичним обструкціям, економічним блокадам, ідеологічному бойкоту, "миротворчим операціям" тощо.

Лібералізм вимагає ідеологічного контролю та гегемонії, нічим не менших, а то і більших, ніж його тоталітарні попередники. Тільки йдеться про тоталітаризм значно підступніший і через це – ще сильніший, адже лібералізм прикриває свій тотальний ідеологічний, економічний та політичний контроль над індивідом старанно відшліфованими махінаціями, які покликані переконати індивіда в тому, що насправді йому гарантовані всі базові права і його дії є наслідком його волі.

Оскільки лібералізм обслуговує світову капіталістичну систему, то він маскує та фальсифікує її справжню суть, намагаючись приховати її системні вади. Ліберальна ідилія "рівних можливостей" та "високого рівня життя" для всіх учасників ринку на практиці обертається жорсткою та інституціоналізованою нерівністю та відсутністю нормального рівня життя для абсолютної більшості.

Лібералізм вимагає від індивіда повного розчинення в суспільстві-ринку на правах безликого "виробника-споживача", атомізованого та замкненого у своєму мікросвіті, який формують поведінкові кліше та мас-медіа.

У той же час, експлуатувати "ідеального" атомізованого виробника-споживача глобальній системі заважають колективні ідентичності у будь-якому прояві (національні, етнічні, релігійні, соціальні), адже вони створюють для індивіда інші системи цінностей та мотивацій, які можуть стати на заваді пануванню глобальної системи. Це спонукає лібералізм боротися з будь-яким проявом колективних ідентичностей будь-якими методами: від нав'язливої пропаганди так званої "толерантності" до прямої заборони під загрозою репресій.

Важливо зазначити, що деклароване лібералізмом "возвеличення" окремого індивіда на практиці так само постає фікцією. Сучасний лібералізм формує нового "ідеального індивіда" у формі пост-людини, яка не має ні расової, ні національної, ні навіть статевої ідентичності, людські риси якої все більше замінюються роботизованими функціями (як у переносному, так і в прямому сенсі). Такий ліберальний "новий франкенштейн" вже не буде носієм жодного суверенітету (вся влада належатиме транснаціональним і, великою мірою, віртуальним корпораціям) і не належатиме до жодної живої спільноти – це буде безлика функція ринку.

Пошук альтернативи пануванню мета-ідеології лібералізму – основне та надзвичайно складне завдання сучасної антиліберальної філософії.

Сьогодні така альтернатива знаходить свої обриси. У все більшої кількості національно та соціально мислячих людей по всьому світу вона інтуїтивно відчувається у сполученні ідеї етнічної та національної незалежності і суверенності та ідеї соціальної справедливості, боротьби із глобальною системою експлуатації.

Націоналізм виступатиме не тільки як ідеологія національної суверенності, але і як антитоталітарна та антиуніверсалістська політична ідея, яка лишає кожній національній спільноті право на свій власний шлях ідейного, політичного та економічного розвитку, яка не намагається уніфікувати все людство під "єдиноправильну" тоталітарну систему.

Ідея соціальної справедливості виступатиме основним мотиватором боротьби проти глобальної системи експлуатації, за побудову економічних моделей, спрямованих на задоволення інтересів національних спільнот та справедливий розподіл прибутків.

Хоча відпрацювання актуальної сьогоденню ідеї соціального та національного звільнення та протистояння лібералізму ще тільки починається, але вже стає все більш очевидним, що ліберальна гегемонія, космополітизм, разюча соціальна несправедливість влаштовують з кожним роком все меншу і меншу кількість людей. При чому це стосується не тільки інтелектуалів, але і простих людей, які все більше розчаровуються в утопічному та суїцидальному проекті сучасного лібералізму.

Ідеологічна альтернатива лібералізму полягатиме не тільки у його послідовній критиці, але і в пропонуванні нового та актуального проекту світової політики, заснованого на ідеях суверенності спільнот, соціальній справедливості та повноцінній самореалізації людини.