Донбас - форпост опозиції

Щонайменше раз на два тижні я буваю на Донбасі. Бачу і відчуваю: опозиційні настрої в шахтарському краї вже сьогодні сильніші, ніж навіть на Західній Україні.

Вони дали владу тим, кого сьогодні проклинають.

Вони відчувають, що фатально помилились.

Вони вже зараз готові йти на Київ з вилами, щоб винести нинішніх держиморд з чиновницьких кабінетів.

Вони – це люди Донбасу: шахтарі та лікарі, чорнобильці і афганці, ветерани та діти війни, студенти і пенсіонери, інваліди й спортсмени, підприємці та безробітні.

Донбас – це теж моя країна. Це теж моя земля, рідна мені по крові і по духу. Я виріс на Луганщині, де кожне літо простий інтернатівський хлопець Олег Ляшко пас корів та телят, щоб заробити гроші, бо мені не було кому допомогти.

Коли я приїзджаю на свою Луганщину, я завжди розмовляю своєю рідною мовою. Люди мене чують, розуміють та підтримують.

Можливо, комусь сьогодні в це важко повірити, але навіть Донецьк більше ніколи не голосуватиме за  Партію регіонів. Бо дончани зрозуміли, що це не партія, яка покращує життя людей, а злочинна мафіозна структура, яка краде мільярди, позбавляючи десятки мільйонів громадян України права на життя.

Усі знають, якою потужною, фактично стовідсотковою  була підтримка місцевим населенням Партії регіонів. Сподівання на «своїх» було беззастережним. Через це сила розчарування нині ще більша, ніж колись у помаранчевих Ющенком. Люди плюються сьогодні від політики влади, протестні настрої зашкалюють і люди готові до радикальних дій.

За останній час я об’їздив уже усю Донеччину та Луганщину. І куди б я не поїхав, від Луганська чи Донецька до найменшого містечка і села, скрізь чую скарги та нарікання на «доморощених регіоналів». Єнакієве, Горлівка, Сіверськодонецьк – не виключення.

Замість покращення життя на Сході, як  і скрізь по Україні, отримали масове безробіття, невиплату зарплат, врізання пільг,  зростання цін та тарифів. Люди не знають як вижити при «своїй» владі.

Цими днями ми разом з колегою Ксенією Ляпіною взяли участь у Форумі громадських організацій, що проходив у Маріуполі.

Люди клянуть цю іладу – і вона рано чи пізно паде, бо люди доведені до відчаю.

14 листопада у Донецьку ми взяли в облогу приміщення Пенсійного фонду. Близько 3 тисяч людей: чорнобильці, афганці, інваліди і просто пенсіонери прийшли на пікет під установу, вимагаючи повернути пільги. Як завжди, ніхто з чиновників до людей не вийшов, а всі двері зачинили, тож я змусив керівництво Пенсійного фонду віддати ключі від зали. Чорнобильці, серед яких більшість – інваліди, зайшли в приміщення і тривалий час не виходили з нього. А згодом розбили наметове містечко, де я планую провести одну з найближчих ночей. Тому, що не можу спокійно спати, коли мільйони моїх співвітчизників не мають шматок хліба, не знають, чим годувати своїх дітей і як придбати ліки...

Олег Ляшко,

 Лідер Всенародного руху чорнобильців

 Лідер Радикальної партії