В ці дні, Україна та мільйони людей по всьому світу, віддають шану пам'яті мільйонам жертв найстрашнішої трагедії Українського Народу - Голодомору, що був принесений на українську землю в 1932 - 1933 роках.
Двадцяте століття - найстрашніше для українців. Ми склали найбільшу жертву за час своєї історії. І ця жертва - фізичний і духовний геноцид українців.
Особлива ж трагедія в тому, що страшний голод відбувся на найродючішій у світі землі.
Але не неврожай призвів до голоду. Це наслідки свідомої політики тоталітарного комуністичного режиму. У людей відбирали хліб, щоб продати його за кордон, втопити у морі.
Райони, в яких помирали люди, оточували каральні загони, щоб не випустити звідти людей. То ж чи можна заперечувати, що це є геноцид?
Україна розповідає світу про ті страшні події, щоб убезпечити людство від їх повторення в будь-якому вигляді.
Ми хочемо розповісти про голодомор нашим дітям та онукам, розповісти громадянам інших країн - щоб це стало пересторогою для всіх.
Тіні мільйонів, які загинули під час Голодомору, сьогодні стукають у кожне наше серце. І ми це чуємо з вами.
Як митець, я можу говорити з людьми своє піснею.
Цей живий гімн - пересторога перед процесами самознищення, які відбуваються у цілому світі.
Це моя шана моїй бабусі, яка врятувала родину від голоду, дала мені можливість народитися та жити. Шана мільйонам українців, які пережили страшну трагедію.
І мертвим, і живим, і ненародженим...