Московський гамбіт: втратити, щоб набути

Станом на початок 7 грудня російська Центральна виборча комісія підрахувала 99% бюлетенів.

Вже зрозуміло, що Єдина Росія отримає 238 з 450 місць у Державній думі (за результатами виборів у 2007 році «єдинороси» мали 318 місць, отримавши підтримку 64% виборців). Також немає сумнівів у тому, що Комуністична партія Росії посяде друге місце із результатом 19% голосів виборців (під час виборів у 2007 році Компартія мала скромніший результат – лише 12%).

Фактично, на цьому я б і зупинився в аналізі того, що відбулося у Росії 4 грудня цього року. Оскільки вихід у лідери саме цих двох політичних партій засвідчив: формування списку основних претендентів на найвищу посаду в Кремлі завершено. З чим і можна привітати дружній нам російський народ.

Вчора я багато чув від експертів та політиків про те, скільки втратила влада у результати цих виборів до Держдуми. Але насправді парадокс полягає у тому, що говорити про якісь втрати або чиїсь надбання у даній ситуації взагалі нелогічно.

Російський виборець нічого не втратив, бо сукупна підтримка двох політичних сил - «Єдиної Росії» та Комуністичної партії – залишилася практично рівнозначною 2007 року (майже 70% у 2011 році проти 76% у 2007 році). Так само нічого не втратила й правляча політична еліта, яка нарешті виходить на фінішну пряму президентської передвиборчої кампанії з вже не раз апробованим суперником – Геннадієм Зюгановим, апробованим у боях ще з нині покійним Борисом Єльциним.

Але все-таки якийсь присмак залишається. Можливо тому, що кілька тисяч пересічних російських громадян, незгодних з характером проведення парламентських виборів, вийшла на вулиці Москви та Санкт-Петербурга. 300 з них – арештовано! А можливо й тому, що більшість міжнародних організацій, у першу чергу ОБСЄ, а також західних держав піддали сумніву чесність та прозорість результатів проведених виборів. Цікаво, а що скаже Банкова з приводу прозорості виборів у Росії? Поспішні привітання у традиційному стилі – не беремо до уваги. Передбачаю, що нічого несподіваного. Адже їй так само треба буде російська підтримка у жовтні 2012 року, коли в Україні відбудуться чергові парламентські вибори. Незабаром Президент України Віктор Янукович, готуючись до значних електоральних втрат для Партії регіонів, буде дивитися у бік Москви.

Не виключаю, що українська влада спробує повторити апробований варіант підготовки керованої опозиції у особі комуніста Петра Симоненка, намагаючись повторити російську комбінацію. Яка, із великою долею ймовірності, може закінчитися так, як запланував Кремль.

Але ось тут застерігаю чинну українську владу: російський варіант виборів в Україні точно не пройде. Радикальна партія буде першою серед тих, хто такі сценарії заблокує. Думаю, що після «чорнобильських протестів» на Банковій та Грушевського вже зрозуміли, наскільки народний рух опору може сильно «потріпати» нерви Президенту та Прем’єр-міністру, перекресливши їх плани на вічне правління.

«Втратити, щоб набути» - це комбінація, яка неодмінно зазнає поразки в українських реаліях. Особливо у виконання такої ганебної та нікчемної політичної сили, як Компартія України, яку вже давно треба поставити поза законом.   

Олег Ляшко,

Лідер Радикальної партії