Дню Суду присвячується…

Майже кожного дня в Україні відзначається «День» якоїсь професії чи заняття. Окремо в цьому списку – День працівників Суду, який відзначається сьогодні.

Окремо – тому що мова йде про третю гілку влади, яка повинна бути найбільш незаангажованою, вільною і справедливою.

Сьогодні слово «Суд», як ніколи в усіх на вустах, оскільки відбуваються, напевно, найгучніші судові процеси, за часи незалежної України. На лаві підсудних з явно політичних підстав, незаконно опинилися лідер опозиції Юлія Тимошенко та Юрій Луценко.

Аналізуючи ці судові процеси, мимоволі приходиш до висновку, що за 20 років незалежності багато чого вдалося побудувати в судовій системі, не вдалося створити головного – вільного Суду.

Україна як була, так і залишається лідером у Європі із застосування арештів як запобіжного заходу. Поняття «свобода пересування», «свобода особистості», «права людини» нехтуються заради виконання «директиви зверху». Владі вдалося посіяти серед суддів суцільний страх бути звільненим, переведеним у якусь «хацапетівку» за невиконання чийогось усного побажання.

Спостерігаючи за судовим процесом над Юлією Тимошенко, що ми бачимо – до зали суду не допускають журналістів, депутатів, усі клопотання захисту відхиляються, заслуховують тільки свідків із сторони звинувачення. Чи може в таких умовах звичайний українець шукати справедливості в Суді? Питання риторичне. Тому й сподівання громадян відстояти свої права, м’яко кажучи, невисокі.

Очевидно, що в майбутньому на судову владу чекає системна реформа, бо відновлювати віру в справедливий суд потрібно. Але це робитиме точно не нинішня влада, бо як відомо «риба гниє з голови». Так от, в цьому розумінні, від голови вже нічого не залишилося.

Але незважаючи на все це, хочеться привітати багатьох українських суддів з їхнім професійним святом, які все-таки залишаються вірними присязі й пам’ятають про честь суддівської мантії.