Зорян Шкіряк. Моя родина

Без жодних політичних навантажень хочу розповісти вам про свій рід. Можливо комусь буде цікаво...

Власне, у цій публікації коротка історія моєї родини, за останні 100 років. Хоча,  свій родовід ми ведемо з ХV-го сторіччя. Можливо, вам буде цікаво дізнатися, що мої двоюрідні діди Юлій і Михайло були членами уряду Августина Волошина, були репресовані. Що мої дідусь Антон та бабуся Марія, закінчили Сорбонну  і були відомими у Європі лікарями того часу, і що в нашій родині були священники УГКЦ. 

Звичайно, левова частка матеріалу присвячена моїй мамі, лікарю зі світовим ім,ям,  д.м.н., професору Зореславі Антонівній Шкіряк-Нижник, котрою я надзвичайно пишаюся.

Роблю це для того, щоб дати змогу читачеві трохи більше дізнатися про мене і зрозуміти мої внутрішні відчуття, мій світогляд, що формувався з пелюшок. 

Взагалі-то, стимулом для опублікування цієї статті стала поява профілю моєї мами на Фейсбук, що стало для мене великою несподіванкою)). Захотілося, щоб і про неї дізналося якомога більше людей. Адже своє життя я присвячую, в першу чергу, дітям і їй.

З рештою, цей матеріал було розміщено в газеті Трибуна кілька років тому, отже подаю без змін, джерело тут:http://www.tribuna.org.ua/index.php?option=content&task=view&id=5267&Itemid=52 Безперчно, я б міг розказати значно більше))). Отже:

23 01 2010 ПРОСЛАВИЛА РОДИНУ І ЗАКАРПАТТЯ  

Під загальною редакцією академіка НАН АМН України, АН Росії, Героя Соціалістичної Праці, Героя України Платона Григоровича Костюка в кінці минулого року Київським видавництвом «Реферат» видано Альмонах (том 1) «Еліта медицини України».

У прекрасно виданій книжці представлено життя і творчість бомонду вітчизняної медицини, біографічні дані та професійні досягнення академіків, членів-кореспондентів, професорів, докторів академічних наук, династій відомих медичних працівників.

Чільне місце в Альмонасі відведено дочці відомих особистостей Срібної Землі – лікарів Антона та Марії БРАЩАЙКІВ – доктору медичних наук, професору Шкіряк-Нижник Зореславі Антонівні.

Подаємо текст публікації із світлинами.

ШКІРЯК-НИЖНИК Зореслава Антонівна

Доктор медичних наук, професор, завідувачка відділення медичних та психосоціальних проблем здоров’я сім’ї ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України», професор НМАПО ім. П.Л. Шупика, заступник голови Комітету з біоетики при Президії АМН України, член Керівного комітету з біоетики Ради Європи, член Європейського комітету із запобігання тортур і негуманного поводження та покарання (ЄКПТ).

Народилася в сім’ї відомих лікарів Марії та Антона Бращайків в м. Ужгороді. Батько, родом з Закарпаття, здобув освіту лікаря у Відні; мама, родом з Прикарпаття, закінчила Карловий Університет в Празі.

Обоє пройшли післядипломне навчання в Сорбонському Університеті (відповідно за фахом терапія та педіатрія), де і зустрілися та побралися. По закінченню студій у Сорбонні батьки приїхали на батьківщину Антона Бращайка в Закарпаття, де розпочали лікарську практику: батько, як головний лікар ужгородської Каси хворих, а мати як дитячий лікар. Батькові брати Михайло і Юлій Бращайки – видатні громадсько-політичні діячі Закарпаття, були членами уряду Августина Волошина в Карпатській Україні. Іменем братів Бращайків названо одну з центральних вулиць Ужгорода. У подружжя Бращайків було дві доньки: старша Тамара – піаністка, закінчила Московську державну консерваторію по класу фортепіано, молодша Зореслава обрала шлях лікаря. У родині по маминій лінії (Волянські, Селянські) було чимало лікарів. Рідний брат матері – Остап Селянський – хірург за фахом, тривалий час був особистим лікарем митрополита Андрея Шептицького, жив і працював у Львові та Дрездені. Другий брат – Роман був кардіологом, жив у Польщі. Сестра Святослава – стоматолог, працювала і жила у Едмонтоні (Канада), сестра Ірина (закінчила у Варшаві філософський факультет Університету), після смерті чоловіка переїхала в Ужгород в маєток сестри і опікувалася вихованням племінниць Тамари і Зореслави. Продовжують лікарську династію: син сестри Тамари – Норберт Чікош – стоматолог у Києві, донька та син двоюрідного брата Зореслави Яреми Селянського (сина брата матері – Юрія), відомого закарпатського журналіста, та син старшого сина Зореслави – онук Антон. Оксана Селянська – неонатолог в м. Івано-Франківськ, Святослав Селянський – стоматолог Міжгірської ЦРБ в Закарпатті, онук Зореслави Антон Шкіряк-молодший вчиться в магістратурі з нейрохірургії у НМАПО ім. П.Л. Шупика.

Дід по маминій лінії Григорій Селянський, греко-католицький священик, був надзвичайно ерудованою, обдарованою і дивовижно доброю людиною, писав філософські та теологічні статті, вірші, прекрасно малював. Бабуся по маминій лінії Катерина була зі шляхетного роду Волянських, родинне дерево яких ведеться з 1564 року. За мужність і подвиг одного з предків Зореслави – лицаря Мирослава Волянського, що виніс з поля бою, ризикуючи своїм життям, помираючого брата короля Болеслава, – родина Волянських указом короля була удостоєна герба «Аmicus» («приятель») і графського титулу. Двоюрідна сестра Зореслави, – донька Остапа Селянського Віра – відома українська поетеса, драматург та прозаїк (літературний псевдонім – Віра Вовк) – лауреат Шевченківської премії 2008 року, проживає донині в Ріо-де-Жанейро, де в університеті викладала порівняльну літературу. Зореслава Шкіряк-Нижник (Бращайко) здобула медичну освіту в Ужгородському університеті, згодом закінчила аспірантуру з педіатрії у Київському медичному інституті ім. О.О. Богомольця, достроково захистивши кандидатську дисертацію. Практику лікаря почала в Міжгірській районній лікарні Закарпаття, де пропрацювала понад 14 літ.

У1975 році була запрошена на роботу до столичного Інституту педіатрії, акушерства і гінекології України, стала одним з провідних його фахівців. Упродовж 1977-1978 років працювала у Мі-ністерстві охорони здоров’я України на посаді заступника начальника управління лікувально-профілактичної допомоги дітям і матерям. Своїми наставниками з питань організації охорони здоров’я вважає незабутню Раїсу Василівну Медяник, що була в ті часи начальником згаданого управління та міністра охорони здоров’я тих років академіка Анатолія Юхимовича Романенка.

Після захисту докторської дисертації в 1989 році очолила відділення експертизи проблем здоров’я матері і дитини (нині – відділення медичних та психосоціальних проблем здоров’я сім’ї) Інституту ПАГ України. З 1988 року одночасно з роботою в Інституті ПАГ є професором Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика. Крім наукової та педагогічної діяльності, виконує щоденну лікувально-консультативну роботу.

Основними напрямами її наукової діяльності є проблеми організації охорони здоров’я матері та дитини, здоров’я підлітків, охорона репродуктивного здоров’я, екологічні проблеми здоров’я жінок та дітей, етика в медичній науці та практиці, вплив способу та умов життя на здоров’я, перинатальна епідеміологія, соціальна перинатологія та педіатрія. Кращі свої якості науковця і дослідника перейняла від глибокоповажаних своїх вчителів – академіка Олени Михайлівни Лук’янової та професорів Івана Михайловича Руднєва та Марка Лазаревича Тараховського.

Автор понад 350 наукових праць, кількох монографій, посібників. Має численні публікації в журналах США та Великобританії. Проводить значну громадську та правозахисну роботу.

З 1996 року, з часу вступу України до Ради Європи, представляє Україну в Керівному комітеті з біоетики Ради Європи в Страсбурзі; з 2007 року є членом Європейського комітету із запобігання тортур і негуманного поводження та покарання, є заступником голови Комітету з біоетики при Президії АМН України, членом Комітету з біоетики при НАН України. Як вчений, правозахисник та громадський діяч, відвідала 47 країн світу, в багатьох із яких мала публічні виступи. Вільно володіє кількома іноземними мовами. Лікарську майстерність удосконалювала у клініках США, Канади, Австралії.

Має державні та урядові нагороди. У 2003 році отримала Подяку Президента України «За значний особистий внесок в розбудову Української держави».

Чоловік Зореслави Антонівни – Нижник Ігор Йосипович – відомий поет і прозаїк, член Національної спілки письменників України, родом із Львівщини. У 2008 році став лауреатом Літературного конкурсу імені Мирона Утриска. Автор 11 збірок поезій, кількох повістей, двох історичних романів, низки текстів пісень, численних літературних перекладів з іноземної літератури. Має музичну та філологічну освіту. Володіє гарним голосом, грою на скрипці, акордеоні, баяні.

Чоловік у першому шлюбі – Шкіряк Нестор Миколайович був лікарем-фтизіатром, працював бронхологом в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського та в клініках Всесоюзного наукового центру радіаційної медицини України. Помер в 1989 році.

Старший син – Антон Шкіряк – за освітою військовий інженер, майор зенітно-ракетних військ, проживає в даний час в м. Ужгород, підприємець, представник фірми «Wellstar» (Німеччина–Урорщина).

Молодший син – Зорян Шкіряк – освіта вища, правник, економіст; з 2008 року – магістратура з політології та державного управління Київського інституту політичних наук при НАН України. Відомий політик, лідер громадянського руху «Новий Київ», депутат Шевченківської в м.Києві районної ради IV та V скликань та Київської міської ради V скликання.

Зореслава Антонівна свою відпустку щороку проводить із сім’єю в рідних Карпатах. Любить гру на фортепіано, романси, театр, поезію, живопис, музику, інтернет, цікавиться політикою, вболіває за біатлон, теніс, хокей, снукер. Дуже любить приймати гостей, хоча на це має обмаль часу.

Публікацію підготував Ярема СЕЛЯНСЬКИЙ

P.S. На жаль, я вже не пам,ятаю свою бабусю Марію. Вона померла у 1975 році, коли я був зовсім маленький, ми на той час вже мешкали в  Києві. Але пам,ять про неї бережуть і досі, сотні й тисячі людей, життя котрих було врятоване.Гадаю, що це те заради чого потрібно жити. Адже люди відходять... Пам,ять залишається. 

Мій тато помер у 1989 році, під час моєї служби у лавах Радянської Армії. Я дуже добре пам,ятаю батька. Він був прекрасним лікарем, спотрсменом, любив куховарити, чому й мене з дитинства навчав. Тато був достатньо суворим, тримав мене у "єжових рукавицях", але при цьому, був дуже чесним, відвертим  і справедливим чоловіком. З любов,ю і повагою згадую його і дякую за те, що виховав мене чоловіком.

Знаєте, мабуть кожна людина прагне  досконалості, межі якій нема. Для мене прикладом патріотизму, освіченності,  людяності, добра та любові до ближнього завжди була моя мама. Вона і сьогодні активно працює, їздить по цілому світу з лекціями, займається науковою та громадською і правозахисною діяльністю. Поряд з моїми дітьми, донечками Зореславою та Христиною, матуся назавжди залишиться  головною людиною у моєму житті.