Звичаєве право VS конфіденційна інформація

До мене звернувся за коментарем щодо рішення Конституційного суду канал 24.

І, чесно кажучи, застали мене зненацька. Бо я, перефразовуючи Миколу Хвильового, і європеєць за поглядами, і юрист в Україні.

Отже, згідно з ст. 21 ЗУ Про інформацію конфіденційна інформація належить до інформації з обмеженим доступом. Закон визначає, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. 

Згідно з рішенням Конституційного суду, до поняття "конфіденційна інформація"  тепер увійшли і дані про відносини немайнового та майнового характеру всередині родини.

Як правник я підкреслюю, що рішення КС є обов’язковим до виконання на всій території України!

Але як голова підкомітету захисту прав, свобод, інтересів громадян та систематизації, адаптації законодавства України до міжнародно-правових стандартів у сфері правосуддя, я цілком усвідомлюю, що дане рішення КС може викликати обурення через свою начебто недемократичність. Більше того: я переконана, що з часом певні норми закону про інформацію буде змінено. Зокрема, європейська практика говорить нам, що відомості, скажімо, про освіту - якщо мова йде про Президента, народного депутата чи іншу державну посадову особу - є суспільно важливими. І було б дико це приховувати. Тому тут мова йде не лише про норми закону, але й про практику, так зване звичаєве право. Ви без перешкод можете подивитися на сайті парламенту, хто з депутатів яку освіту має.

Також іноді є суспільно важливою інформація про стан здоров’я, ми це проходили з минулим президентом Ющенком, котрий стверджує, що його отруїли. І хоча це поки що не доведено, але для мене як виборця важливо розуміти, скільки часу президент приділяє своєму здоров’ю, і чи має він достатньо сил для виконання своїх обов’язків у повному обсязі?

Те саме стосується інших анкетних даних, дня народження чи сімейного стану. Але знову ж таки, з поправкою, якщо ця інформація суспільно важлива.  Адже політики і держслужбовці – це великою мірою і моральний приклад для суспільства.

Я глибоко переконана, і так свідчить європейська практика, що публічними мають бути відомості не лише про доходи, але й про видатки державного службовця. У нас поки що не має норми закону, яка б вимагала декларувати видатки, та гадаю, до цього обов’язково дійде, бо країна прагне поглиблювати демократію.

Але в питанні про конфіденційну інформацію мене турбує і ніша складова. У нас не працюють норми ювенальної юстиції. Чи усвідомлює, скажімо, хоч один папараці, що він не має права фотографувати дитину чи спілкуватися з нею без письмової нотаріальної згоди обох батьків? Хто цієї норми дотримується?

Тому я думаю, важливо не лише писати закони, а й їх дотримуватися.  Та ще більш важливо поступово знімати питання, котрі викликають резонанс у суспільстві, зокрема, щодо інформації про можновладців. Іншого правового шляху немає.