Україна на межі ізоляції

Минулий тиждень видався особливо тривожним з погляду тих міжнародних сигналів, які були надіслані України європейською спільнотою

Сталося дві події, які, на перший погляд, не мають між собою нічого спільного. Перша – резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо функціонування в Україні демократичних інституцій. Друга – своєрідна участь Президента України Віктора Януковича в Міжнародному економічному форумі в Давосі.
Однак результати цих двох подій дають підстави говорити про те, що нинішня українська влада опинилася практично на межі ізоляції. Причому, не внаслідок якихось хитромудрих маніпуляцій ззовні, а завдяки власним недолугим ініціативам, які посварили Україну із сусідами як на Сході, так і на Заході.

Резолюція ПАРЄ, в якій мова йде про можливість застосування санкцій у разі невиконання українською владою низки вимог – зокрема проведення у жовтні 2012 року чесних та прозорих парламентських виборів, забезпечення для усіх опозиційних політиків рівних умов, повага прав людини, а також забезпечення належного та прозорого розслідування дій колишніх урядовців – викликала помітне занепокоєння в українських можновладців. Страх втратити для себе та своїх родин ситу Європу виявився сильнішим за гнів українських громадян, яких міліцейські кордони не пускають до споруд на Грушевського, Банковій та у Межигір’ї.

Якщо у ситуації з Резолюцією ПАРЄ Київ почув голоси 47 країн, двадцять з яких – не є членами Європейського Союзу, то у Давосі Віктор Янукович та його команда отримали дуже чіткий сигнал вже безпосередньо від ЄС. Суть цього політичного меседжу проста: «або забезпечення більш-менш чітких правил для внутрішньополітичної гри, або ж повний ігнор та обструкція з боку Європейського Союзу».
Об’єднавши усі ці два сигнали, ми отримуємо на виході просту річ: Києву фактично поставили зовнішньополітичний мат.

Особисто я не думаю, що це загрожує якимось неприємностями для Віктора Януковича. Але переконаний, що пересічні українські громадяни постраждають у цій ситуації найбільше. Їх державу знову не пускатимуть в ЄС, їх знову гнобитимуть на кордонах західних країн, дивлячись зверхньо на закордонні українські паспорти. Адже вони не зеленого кольору – не дипломатичні, а звичайні, які ніякого імунітету, принаймні формального, не забезпечують.

Прийшов час для політичних сил, що виступають за народ, а не чиновників з диппаспортами,  спільно подумати про вихід з глибокої, вже й кризи: дипломатичної, економічної, енергетичної та інвестиційної. 

Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії