Як кинути курити і виграти вибори

Не вірю своїм очам - Верховна Рада зробила щось хороше для людей!

324 народні депутати України 13 березня проголосували за заборону палити в закладах громадського харчування. Горжуся тим, що я - співавтор цього законопроекту. Коли напередодні голосування вранці я йшов на роботу в парламент і побачив мітинг проти паління, з радістю взяв у ньому участь, випив каву з людьми, якою пригостили доброзичливі офіціанти, котрі виступають за заборону куріння в ресторанах.

Це, поза сумнівами, дуже правильно. Дихати димом чи ні - особиста справа кожної людини, але слід радикально боротися із цією клятою звичкою! Адже паління - це чума сьогодення, яка щороку вбиває сто тисяч українців!

Каюсь, грішний, сам курив багато років. А от у дитинстві я і уявити не міг, що колись закурю. Не палив навіть, коли вчився у школах-інтернатах, хоча поряд чаділи димом багато однокласників, навіть дівчата.

А у 1992 році я, голодний двадцятирічний кореспондент газети "Молода гвардія", напросився на інтерв'ю до директора столичної оптової продуктової бази Володимира Дмитровича Кобзаря, який тоді - в часи суцільного дефіциту - був, без перебільшення, кумом королю і сватом міністру. Цей хороший чоловік, на жаль, вже давно покинув цей світ, Царство йому Небесне. До речі, помер Кобзар від раку легень, бо курив несамовито.

Ця крута база тоді розміщалася у круглій башті на бульварі Лесі Українки. Зараз там "Сушія" і "Челентано". Покійний Володимир Дмитрович, розраховуючи на позитивне інтерв'ю, для певності вирішив задобрити мене цінними подарунками. Шматок м'яса, баночка ікри, пляшка коньяку з коробкою цукерок, консерви і... блок австрійських цигарок "Міль де Сорте".  

Цими дефіцитними цигарками я пригощав усіх бажаючих колег-журналістів, проте сам зовсім не курив. Та в один момент якийсь чорт потягнув і мене до того лайна. Викурив одну цигарку, потім через кілька днів - другу, третю... І все - на 14 років став рабом нікотинового демона. 

Палив я по півтори-дві пачки вдень! Палив сигарета за сигаретою, коли писав статті. Палив, як проклятий, коли суд за вказівкою Кучми закрив газету "Політика", де я працював головним редактором. Палив по-чорному, коли внаслідок фальсифікацій влади програв парламентські вибори у 2002 році. Палив у тюремній камері, куди за дорученням Кучми мене кинули за опозиційну журналістську діяльність. І коли вийшов на свободу - теж продовжував курити, замість того, щоб дихати свіжим повітрям на волі. Вагітна Владиславою Росіта навіть виганяла мене з хати через той шкідливий нікотиновий сморід.

Боже, прости мене, яким дураком я був, обманюючи багато років сам себе, начебто оте куриво заспокоює нерви.

А на своє 35-річчя я зробив собі і своїй сім'ї царський подарунок - раз і назавжди кинув палити. І вже більше 4 років - жодної цигарки! І це, скажу я вам, зовсім інше життя! Для прикладу,  не так давно пробіг кросс 10 кілометрів. А коли палив, то додому на восьмий поверх пішки піднімався і вже задихався. І з рота не смердить як від попільниці, тож можна не соромлячись, цілуватися.

Як кинути курити? Так само, як виграти вибори: вірити в Бога і в себе. Знати, що ти - сильний і можеш перемагати, якщо всім серцем цього захочеш.

Ваш друг Олег Ляшко,

Лідер Радикальної партії