З наближенням в Україні парламентських виборів градус політичної напруги починає зростати неймовірними темпами. Це й зрозуміло: на кону сьогодні стоїть майбутнє великої європейської держави.
Сьогодні соратники Юлії Тимошенко продовжують ухилятися від важливої внутрішньої боротьби за кожен голос українського виборця. Замінником важких домашніх завдань традиційно виступає комфортні умови на Заході.
Я не хотів би вкотре звертати увагу на непрофесійні дії соратників своєї колишньої колеги по партії, яку, завдяки діям або, вірніше, бездіяльності Кожемякіна із Турчиновим, продовжують тримати в тюрмі. Скажу лише, що до проведення парламентських виборів у жовтні цього року вони будуть робити усе можливе, аби, дискредитуючи Україну в очах міжнародної спільноти, використовувати літню та осінню сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи для прикриття власної злочинної бездіяльності.
Розкривши їх план, очікую під час сесії ПА РЄ з 24 по 29 червня 2012 року спроб зробити сенсацію заради сенсації, а не заради звільнення Юлії Тимошенко. Для звільнення законодавчі акти треба реєструвати, або народ піднімати на боротьбу, або здійснювати шалений тиск на суди з метою відміни рішення щодо засудження Тимошенко.
Але на це навряд чи наважаться згадані «опозиціонери». А от зробити 26 червня в Раді Європи чергове політичне шоу вони зможуть.
Справа у тому, що у вівторок 26 червня буде розглядатися касація по справі Юлії Тимошенко, результати якої, вочевидь, не дозволять їй вийти на свободу. І це зрозуміло: якщо Віктор Янукович хотів би її випустити, то навіщо треба було усе це починати, загнавши тим самим себе і цілу країну в жорстку міжнародну ізоляцію.
А от найближче оточення Юлії Володимирівни, знаючи усе це, готується до інформаційної атаки не на Банкову, а … на Раду Європи. У вівторок та середу в Страсбурзі опозиціонери на чолі з паном Соболєвим будуть вкотре бігати коридорами Ради Європи і хапати за піджак француза від ЄНП, Голову ПА РЄ Франсуа Міньона, чий колега по партії Ніколя Саркозі з тріском провалися на президентських виборів після першої ж своєї президентської каденції. Та й він був на грані провалу під час виборів тиждень тому. Але поки що втримався.
Говорити будуть про одне: несправедливий розгляд касації. Чудово знаючи, що нинішня влада нічого іншого й запропонувати не може.
Отже, PR-сенсації зі Страсбурга нам практично гарантовані. Але дуже малоймовірно, що такі дії опозиції ззовні хоч до чогось, окрім струсу повітря, призведуть.
Потрібні радикальні дії всередині країни. Лише вони можуть змусити запрацювати зовнішній фактор. І ніяк - навпаки.
Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.