Хто заробляє на онкохворих дітях?

Через бюрократію та корупцію маленьким українцям не лишають шансів на життя...

Лікарі кажуть: останнім часом помітно зросла кількість онкохворих дітей. І сьогодні склалася критична ситуація: цих дітей просто нічим лікувати. Волонтери б"ють на сполох - лікарням бракує 90% ліків.

Причина росту кількості хворих, схоже, лежить на поверхні: йдеться про дітей тих, хто був дітьми у 86-му та кого найбільше вразила чорнобильська радіація.

Чорнобиль - великий гріх держави, якої вже немає. Але у держави, в якій ми сьогодні живемо, теж вистачає гріхів. Один із них - умови лікування онкохворих дітей, які лишаються одними з найгірших у Європі.

В Україні досі немає лікарні, де можна було би робити трансплантації кісткового мозку від нерідних донорів. А це часто єдиний шанс на життя для сотень діток... Їхні батьки змушені шукати шалені гроші на лікування за кордоном. Але українській державі від того байдуже.

Зараз, схоже, вже й бадуже від того, що у онковідділеннях не вистачає більшости необхідних ліків. Ці ліки держава зобов»язана закупити і забезпечити ними лікарні, гроші для цього виділяються з  бюджету, тобто це наші з вами гроші. Але розпоряджаються ними чиновники.

Загалом, в лікуванні онкохворих дітей використовуються понад 150 найменувань медпрепаратів. МОЗ зобов‘язалося закупити 42 найменування ліків, але найдорожчих. Решту ліків повинні купити коштом місцевих бюджетів. 

Але і з цією закупкою теж виникли проблеми. Тендери за програмою «Дитяча онкологія та онкогематологія» МОЗ провів аж 16-17 травня 2012 року. І це викликало серйозну затримку. Зараз в лікарні починаються поставки лише трьох медпрепаратів, поставка декількох важливих ліків має відбутися аж у листопаді! 

Що зараз робити хворим дітям, яким ліки потрібні до листопада? Правильно - вмирати. 

Адже сьогодні дитячі лейкози, наприклад, успішно лікуються, але за умови жорсткої відповідності графіку лікування, який передбачає всі ці півтори сотні складних препаратів. І часом без одного з них продовжувати лікування неможливо.

Чим займаються волонтери, що працюють в лікарнях, на Заході? Вони збирають гроші. 

Чим переважно займаються волонтери в Україні? Окрім збору грошей, левову частину їхнього часу займає пошук ліків. 

Що робити батькам, діти яких борються за життя? Збирати гроші і просити волонтерів їхати будь-куди за кордон та привозити такі необхідні ліки нелегально, бо українська держава не спроможна виконати свої зобов»язання перед цими мужніми дітьми, які, на відміну від чиновників, знаходяться в дуже жорстких графіках хіміотерапії.

Але, щиро складається враження, що чиновників МОЗ це якось не дуже хвилює. Головне - підготовлений тендер, аби не більше двох учасників, аби все «гладко», бо йдеться ж про мільйони бюджетних грошей. 

Якось важко повірити, що на смертельнохворих дітях можна заробляти. Важко повірити, що розуміючи відповідальність щодо забезпечення цих дітей життєвонеобхідним і в необхідні строки, можна спокійно спати. Що все це - всього лише традиційний український "бізнес" заробляння на бюджеті...

Але факт лишається фактом. Волонтери та опікунські ради б»ють на сполох. В дитячих онковідділеннях критично бракує таких ліків як: ЕКВОРАЛ, ТАРГОЦИД, ГЛІВЕК, КАНСИДАЗ, КОЛОМІЦИН, Темодал, АТГАМ, КАРБОПЛАТИН, ФЛУДАБІН, ВІФЕНД, тощо. До цього часу не пройшли тендери на закупівлю ТІМОГЛАБУЛІНа і АСПАРАГІНАЗи (через суттєве перевищення ціни фармкомпаніями!), АНТИКОАГУЛЯНТа і багатьох виробів медичного призначення (сети і фільтри для переливання плазми, тромбоконцентрату тощо).

Громадські організації, які опікуються цією темою, звернулися до Януковича, Азарова та Богатирьової, і у своєму зверненні наводять шокуючі цифри: в областях вже відсутні 90% - 95% ліків, а в Центрі дитячої онкогематології і ТКМ Охматдиту –  80%. Переважної більшості критично необхідних препаратів не залишилось взагалі. 

Це унеможливлює лікування сотень маленьких пацієнтів по всій Україні. 

Але замість того, аби цю проблему вирішувати, відбувається зовсім інше: волонтерами просто погрожують більше не пускати до лікарень, якщо вони говоритимуть з журналістами... Мовляв, вирішувати проблеми варто в тиші. 

Саме "в тиші" ми дожилися до таких речей. Саме через тишу стала можлива ситуація, коли для багатьох дітей ця тиша може перетворитися на тишу могильну.

Якщо цю проблему не буде вирішено, і якщо бодай одна дитина постраждає через відсутність ліків, чи не повинна тоді прокуратура розібратися, що ж стало причиною таких от «запізнень» і халатності чиновників, яка може мати надто трагічні наслідки? Дуже не хочеться, аби це питання лишалося риторичним. Бо тоді це не просто гріх держави, це - вирок державі. 

Державі, в якій людське життя - ніщо перед бюрократичними процедурами, бажанням чиновників заробляти на бюджетних грошах і тотальної байдужості всіх, хто поки що не стикнувся з подібною бідою...