Чи розіграють США жорстку «українську карту»?

У Сполучених Штатах Америки стає все більше політиків, які прагнуть вдатися до дуже різких кроків по відношенню до нинішнього керівництва України

Заява впливово американського діяча українського походження Ореста Дейчаківського про те, що Конгрес США може вжити економічні та політичні санкції проти української влади – це, фактично, пряме попередження Банковій від американської столиці, яка все глибше занурюється в активну фазу передвиборчих президентських перегонів. Саме ця ситуація дає мені підстави говорити про те, що такі санкції таки можуть бути застосовані по відношенню до представників Партії регіонів, які вже давно відійшли від звичних західному світу демократичних норм та стандартів.

Спроба отруїти мене та мого заступника по Радикальній партії Юрія Сухіна ще більше підштовхнули американський Конгрес до прийняття дуже неприємної для керівництва України резолюції, яка може позбавити їх не лише доступу до закордонних банківських рахунків, але й перекриє їм в’їзд до США. А це, відповідно, стане прямим сигналом Європі, яка так само може прийняти рішення про заборону в’їзду вищих державних чиновників на територію Європейського Союзу.

Єдине, куди зможуть літати пан Азаров та його уся «регіональна» банда – це до Мінська та Москви, де, за великим рахунком, у владі сидять такі ж самі олігархи, які і вони самі.

 «Білоруський приклад»     

У 2011 та 2012 роках представники Європейського Союзу та інших міжнародних організацій продовжили жорстко критикувати дії білоруської влади, зокрема у зв'язку антидемократичним характером проведення у грудні 2010 року президентських виборів, результати яких світ не визнав, розгоном мирних демонстрацій у липні 2011 року під час святкування Дня незалежності Республіки Білорусь та стратою двох громадян Білорусі шляхом застосування смертної кари.

Європейський Союз пов’язує відновлення діалогу з вищим політичним керівництвом Білорусі із гарантуванням права на вільні зібрання, мітинги та демонстрації, забезпечення належних умов для діяльності ЗМІ та звільнення усіх громадян Білорусі, затриманих під час проведення президентських виборів у грудні 2010 року. При цьому країни Заходу розуміють, що за нинішніх умов керівництво Білорусі не піде на виконання вищезазначених вимог. Це означає, що Євросоюз, висуваючи апріорі неможливі для реалізації вимоги, свідомо створює в Білорусі сприятливі передумови для подальших глибинних внутрішньополітичних трансформацій, покликаних повністю змінити склад нинішньої політичної еліти Республіки Білорусь. Формування так званих «чорних списків» Європейського Союзу із включенням прізвищ білоруських чиновників найвищого рангу повністю відповідає саме такій стратегічній лінії країн Заходу.

Думаю, що у випадку з Україну Захід йтиме тим самим шляхом. Оскільки вибори парламентські вибори восени цього року будуть брудними та антидемократичними (я б навіть сказав «антилюдськими»), нас однозначно чекатиме «білоруська доля».

Єдине, на що усі українським опозиційним політикам треба звертати увагу – на необхідність формування сильної опозиції в українському парламентів, аби повністю та безнадійно не повторити білоруський варіант. Адже у Мінську сьогодні дуже слабка опозиція, а також відсутні політичні лідери загальнобілоруського масштабу.

Вірю у те, що така сила вже народжується та набуває ваги. Результати виборів до Верховної Ради неодмінно мають це продемонструвати.

Олег Ляшко,

Лідер Радикальної партії

www.liashko.ua

www.rpl.kiev.ua