День Втрачених Надій. Наше сумне свято...

Сьогодні, 22 листопада - День свободи.

Безумовно, це свято, бо 8 років тому наш народ довів, що він - не бидло. Український народ довів всьому світу, що ми можемо бути сильними, сміливими та вільними. Що ми любимо свою країну і готові боротися за її волю.

Але це свято зі сльозами на очах, День втрачених надій і сподівань на краще життя.

Бо тоді громадяни України помилилися і обрали собі гнилих вождів, не здатних розвивати державу та захищати права людей. Здатних лише на гризню між собою та дерибан ресурсів. Це була фатальна помилка національного масштабу, наслідки якої ми "хлєбаємо" вже сім років. Сподіваюсь, це була остання помилка українців у мирних повстаннях проти антинародної влади - і наступного разу всі зберуться до боротьби на чолі з справжніми патріотами своєї Вітчизни, енергійними молодими дівчатами та хлопцями. І які пам'ятатимуть, що їх обов'язок - служити людям, які дали їм кредит довіри.

Коли козаки обирали собі гетьмана, йому в руки давали булаву, а на голову клали кізяк. Щоб пам'ятав, що повинен нести відповідальність за свої вчинки, і знав, що з ним зроблять, якщо не виправдає сподівань. На жаль, на голову Ющенку поклали не кізяк, а 52% підтримки населення. Тобто він отримав повний карт-бланш: керуй як хочеш, роби реформи, обирай найталановитіших людей, які разом з тобою зробили б Україну потужною та заможною. Результат - 0. А може, й мінусовий. Сьогодні люди, які мерзли на Майдані у 2004 році, плюються, чуючи це прізвище.

Результат Ющенка на останніх парламентських виборах - 1,1%. Це при дуже дорогій виборчій кампанії. Нова Радикальна партія без грошей досягла такого ж результату за рік роботи, як Ющенко, який був, вдумайтесь (!), Президентом України.

А Юлія Тимошенко, яка була справжнім Вождем Майдану, сьогодні в тюрмі. Чому вона сидить? Тому, що Янукович при владі. Чого Янукович при владі? Бо більша частина тих, що називав себе "демократичними силами", не підтримали Юлю у другому турі, у її двобої з Януковичем: той же Ющенко, Яценюк, Кличко, Тягнибок, Гриценко, Кириленко...

Провина Ющенка та його оточення перед нашим народом - це, перш за все, не руйнація економіки, яку продовжує нинішній режим Януковича (приведений до влади міжусобицею екс-помаранчевих). Найголовніше їх провина - це те, що вони вбили в українцях надію, вбили віру у радикальні зміни, що їх ми можемо досягти, об'єднавшись навколо державних інтересів і не побоявшись виступити проти влади, якщо вона злочинна і порушує Конституцію.

Саме тому сьогодні, в День свободи, люди не хочуть йти на Майдан. Ніби всі проти режиму, ніби всі пам'ятають бурхливий сплеск громадянської свідомості у 2004 році, з душевним теплом згадують той час, коли ми вірили, знали і могли.

Проте народ не йде на Майдан. Бо через своїх минулих горе-вождів вже не вірить у те, що може щось змінити.

Моя мета і мій обов'язок перед Богом, Україною і прийдешніми поколіннями - повернути людям віру, надію та солідарність. І з честю та гідністю виправдати всі сподівання, якщо мій народ довірить мені та моїй команді піднімати Україну з колін, на які її поставили не тільки вороги закордоном, а й олігархи, інтереси яких з однаковим завзяттям захищали та продовжують захищати і Ющенко, і Янукович, і Кличко, і  новий ющенко - Яценюк, який в бурхливі дні Помаранчевої революції працював на режим Кучми в.о. головою Національного банку.

Ще прийде час радикальних змін! Новий Радикальний Майдан неминучий!

Олег Ляшко,

Лідер Радикальної партії,

Рядовий учасник Демократичної Революції 2004 року

www.liashko.ua  

www.rpl.kiev.ua