Євразійська інтеграція

В цьому контексті реалізуються плани відновлення чогось схожого на колишній СРСР як основи у справі відродження провідної світової ролі Росії, а також робляться спроби відвернути увагу росіян від внутрішніх проблем країни, які провокують у російському суспільстві масове невдоволення. Не менш важливе значення мають наміри російських олігархічних кіл взяти під контроль провідні галузі економіки колишніх радянських республік.  Росіяни планують реалізувати ідею побудови Євразійського Союзу в три етапи. Перший етап передбачає поглиблення інтеграційних процесів в Митному союзі Росії, Білорусі та Казахстану за рахунок створення Єдиного економічного простору трьох країн. Другий етап включає трансформацію Єдиного економічного простору в Євразійський економічний союз (планується здійснити до 2015 року).На третьому етапі (у період до 2020–2025р.р.) на базі Євразійського економічного союзу буде створюватися Євразійський союз. Всі три етапи передбачають підключення до наведених вище інтеграційних утворень Киргизстану, Таджикистану, Узбекистану, Вірменії, Молдови, а також України. Одночасно, з огляду на відсутність у більшості країн колишнього СРСР щирого бажання повернутися під контроль Росії через можливість втрати при цьому власних національних інтересів, керівництвом Російської Федерації реалізується комплексна програма примусового залучення партнерів по СНД до російських інтеграційних ініціатив. У цієї програми є такі основні напрями: перший — збереження основ економічної єдності країн колишнього СРСР на основі його енергетичної системи та коопераційних зв’язків в економічній сфері. Насамперед, в цьому плані Росія намагається не допустити зниження залежності України, Білорусі та Молдови від російських нафти і газу, а також зберегти прив’язку Казахстану, Туркменістану та Узбекистану до російської трубопровідної мережі в плані постачання їх енергоносіїв на зовнішні ринки. З цією метою керівництво Російської Федерації намагається створювати перешкоди в отриманні Україною та Молдовою доступу до альтернативних джерел газу, а також диверсифікації шляхів нафтового та газового експорту країнами Центральної Азії. Крім того, аби мати додаткові важелі тиску на Україну в енергетичній галузі, Росія прискорює будівництво нових газопроводів «Північний потік» та «Південний потік» в обхід української території (які економічно не доцільні), а також модернізує білоруську газотранспортну систему для збільшення її пропускної спроможності.