Рецепт відкритості із супроводом

Або як новий стандарт прозорості державних закупівель вирішить основні проблеми муніципалітетів.

Чи справді українське тендерне законодавство настільки погане?

До останніх змін, що відбулися влітку 2012 року, закон про державні закупівлі з погляду  питань відкритості вважався одним із найкращих на пострадянському просторі. Величезний обсяг інформації був публічним: з моменту оголошення закупівлі і до моменту укладання угоди з переможцем всі дані можна було знайти на вебпорталі державних закупівель. Всі замовники – органи влади були зобов’язані розміщувати на цьому порталі повний об’єм даних про заплановану чи здійснену  закупівлю. Однак після того як було внесено зміни у профільний тендерний закон третина всіх закупівель фактично перейшла в тінь.

Тенденція до поступового звуження обсягу відкритих даних зростає. На це спрямований цілий набір законодавчих ініціатив, що регулярно реєструється від провладних депутатів. Причини зрозумілі – зростання свідомості та обізнаності громадських активістів, професійності журналістів. Завдяки відкритості таких даних вони відмоніторили та заблокували чималу кількість шахрайських закупівель, завищених цін та невиконаних робіт.

Тому зменшення відкритості викликає занепокоєння. Проте, на думку Transparency International Україна, обсягу сьогоднішнього законодавства та бажання місцевої влади цілком достатньо для здійснення прозорих та підзвітних закупівель на місцях. Адже закон не забороняє, а фактично дозволяє органам місцевого самоврядування розміщувати дані про закупівлі у себе на локальних владних порталах. Для тих місцевих громад, які справді прагнуть ефективно планувати та витрачати свої бюджети, в тандемі «влада-громадяни» вирішувати куди та як спрямовувати власні коштів - експертами Transparency International Україна розроблено інформаційний стандарт відкритості державних закупівель на рівні муніципалітетів України.

Як допоможе стандарт відкритості закупівель?

При розробці інформаційного стандарту відкритості державних закупівель було враховано кращий досвід  країн Європейського Союзу, зокрема, Чеської Республіки, а також досвід та пропозиції членів громадського партнерства України «За доброчесні державні закупівлі». Суть стандарту проста - весь процес здійснення закупівель за кошти місцевого бюджету розбивається на чотири великі етапи та оприлюднюється на загал.

Планування.  Органи місцевої влади заздалегідь планують необхідні закупівлі та свої видатки на них. Про свої плани вони інформують громадськість шляхом оприлюднення інформації в Інтернеті. Ця норма фактично вже існує в законодавстві, але виконується не завжди.

Проведення торгів. У відповідності до стандарту відкритості, весь набір даних, який сьогодні знаходиться на єдиному порталі, має бути доступним безпосередньо на сайтах органів місцевого самоврядування. Торги саме для того і влаштовані, щоб конкуренція сприяла якісним закупівлям за найменші кошти, і саме у місцевих постачальників. Місцеві виробники - це економія на логістиці та підтримка економіки територіальної громади. Впровадження інформаційного стандарту відкритості полегшить місцевим постачальникам пошук інформації про необхідну закупівлю, адже сьогодні їм доводиться шукати цю інформацію на владному порталі серед величезного стосу даних. Яку саме інформацію оприлюднювати, визначає 10 стаття профільного тендерного закону. Продовжується цей етап до моменту оприлюднення контрактів з переможцем.

Виконання контракту з переможцем тендеру. Насправді, це найбільша проблема відкритості закупівель по-українськи. Інформації про те де, коли, як і в якому об’ємі виконуються замовлені роботи практично ніде немає. Тому недовиконання робіт виконавцями тендерів, порушення технології, зниження якості матеріалів – одна з найпоширеніших проблем.

В кращому випадку цією інформацією володіють депутати місцевих рад, чиновники місцевих адміністрацій та контролюючі органи. Громадськість фактично позбавлена права зрозуміти, чому, наприклад, доцільно класти дороги посеред зими, як зараз це трапилося в Костянтинівці на Донеччині.

Аудит ефективності здійснених закупівель. Громадяни мають право знати якими є результати виконаних робіт чи здійснених закупівель. Тому дані про фактичне отримання результату, звіти про використання коштів мають бути загальнодоступними.

Як це працює технічно?

За стандартом інформаційної відкритості на сайті місцевої влади має з’явитися спеціальний розділ на зразок: «Наші закупівлі». В ньому повинна регулярно оновлюватися інформація по всіх чотирьох компонентах здійснення закупівель. З’являтися ця інформація буде швидко та оперативно. Як тільки рішення прийняте, одразу копія даних спрямовується адміністратору сайту для швидкого розміщення. Додатково цей розділ буде передбачати інструменти зворотного зв’язку з громадськістю, аби люди мали змогу поставити запитання та надати пропозиції, коментарі людині, яка відповідальна за державні закупівлі.

 Для чого це владі?

Найголовніше запитання, яке, зазвичай, виникає найпершим. Слід не забувати, що владу на місцях обирають, принаймні поки що. Це значить, що працює модель, коли громадяни висувають та підтримують кращих з-поміж себе, - як мінімум тих, кому довіряють. Зрозуміло, що довіряють більше тим, про кого знають і кого вважають підзвітним. Тож стандарт відкритості сприяє саме зростанню довіри до місцевої влади. Як правило, місцева влада сьогодні позбавлена ресурсів із Києва, проте, виконувати всі обіцянки і задовольняти потреби необхідно. А значить, доведеться шукати та залучати зовнішні (в тому числі й міжнародні) ресурси. Міжнародні організації звикли працювати з прогнозованим партнером, про якого легко знайти інформацію, включаючи його систему витрат. Тому переведення місцевих фінансів у публічний формат значно збільшує шанси отримати міжнародний кредит.

Також не слід забувати, що легше контролювати ті ресурси, які обліковуються. Публічний облік місцевих ресурсів дозволить підтримувати порядок в паперах та фінансах всієї владної організації.

Чому це вигідно громадянам?

Насамперед, це можливість впливати на якість послуг. Адже коли ти бачиш, хто і за яку ціну постачає послуги, ти розумієш звідки взялася зіпсована продукція або завищена вартість. Друга причина – це можливість перебувати в прямому контакті з місцевою владою, контролювати її без необхідності заходити в урядову будівлю. І третя безумовна користь для громади – це можливість впливати на пріоритети. Наприклад, якщо коштів на все не вистачає, то ще на стадії планування можна визначити: чи ремонтувати мерію, а чи пустити гроші на добудову водогону.

Насправді, від прозорості процесу закупівель виграють усі. Для цього не потрібно вносити зміни в закон, для цього необхідне лише реальне бажання конкретних місцевих громад. Вся інструкція поетапно описана в інформаційному стандарті. А перший район чи місто, які погодяться втілити цю ідею в життя, як мінімум рік будуть консультувати кращі українські та європейські експерти з питань державних закупівель. Вони обіцяють на практиці продемонструвати всі нюанси запровадження цього стандарту.