Україна, як штани
Початок: "Бунт буйних майбутніх рас (Частина I)
Початок: "Бунт буйних майбутніх рас (Частина II)
Там доля звела Євгена із Богумілою Савицькою, яка працювала у чеському посольстві. Богуміла стала його другою дружиною, згодом народився син Богдан. Друга світова війна зруйнувала сім'ю. Богуміла все частіше перебуває в Празі у родичів, беручи із собою сина. А Маланюк крутиться, як білка у колесі, перебиваючись випадковими підзаробітками: вчителює у Варшавській православній семінарії, перекладає тексти до кіно-хронік. Поет часто живе надголодь.
Коли радянські війська ступили на польські землі, Маланюк мусить податися вже в другу еміграцію, рятуючись від пильного ока енкаведистів, які на той час уже замордували його найкращого друга Юрія Липу. Знову табори для переміщених осіб, бараки, випадкові заробітки. Розлучення з Богумілою. Робота ліфтером, викладачем математики в німецькому місті Регенсбурзі, у таборі для біженців, що перебував в американській зоні окупації.
Здавалося б, про що має думати людина, маючи таке жахливе життя?.. А
він, на відміну від сучасних псевдопатріотів, думав про Україну.
У
такий непростий час Маланюк усамітнюється, відсторонюється від активної літературної діяльності.
У
1949 році Євген Филимонович переселяється до США, де живе на околиці Нью-Йорка: важка фізична праця, далі — в проекторне бюро, де поет і працював до виходу на пенсію. У Сполучених Штатах Маланюк багато пише, видає збірки поезій, публіцистику, яка мала у той час великий резонанс.
Помер Є. Маланюк 16 лютого
1968 року у Нью-Йорку, і похований на кладовищі в Саут-Баунд-Бруці в Нью-Джерсі. До речі, 16 лютого
- 45 річниця смерті Генія - вже
зовсім скоро. Буду як народний депутат ініціювати вшанування Євгена Маланюка на державному рівні. Не забувайте про Маланюка і Ви, прошу Вас знайти час сходити до церкви і поставити свічку за впокій його нещасної душі. В таких людях, як він - коріння
нашої державності. А ще він був чесним. Настільки чесним, що інколи його слова читати страшно. Але це правда, чиста і безкомпромісна. Про Україну:
Лежиш,
розпусто,
на
розпутті,
Не
знати
—
мертва
чи
жива.
Де
ж
ті
байки
про
пута
куті
Та
інші
жалісні
слова?
Хто
ґвалтував
тебе?
Безсила,
Безвладна,
п'яна
і
німа
Неплідну
плоть,
убоге
тіло
Давала
кожному
сама.
Мізерія
чужих
історій
Та
сльози
п'яних
кобзарів
—
Всією
тучністю
просторів
Повія
ханів
і
царів.
Під
сонні
пестощі
султана
Впивала
царгородський
чар,
Це
ж
ти
—
попівна
Роксоляна,
Байстрюча
мати
яничар!
Олег Ляшко,
Народний депутат України,
Лідер Радикальної партії
http://www.liashko.ua
http://rpl.kiev.ua
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.