Більше Європи, більше безпеки

Сьогодні брала участь у Стратегічному дискусійному клубі, який розпочав кожні два місяці організовувати Інститут світової політики за підтримки уряду Норвегії.

Обговорювали з українськими та міжнародними експертами з питань безпеки, а також дипломатами дуже цікаву тему. А саме - європеїзація як фактор безпеки.

Якщо відверто, то мені вперше довелось заглибитись у тему європейської інтеграції саме з точки зору безпеки. До речі, безпеки як для країни в цілому, так і для кожної окремої людини.

Було також надзвичайно цікаво почути і думки  представників  країн, які в ЄС вступали в першу чергу для того, щоб бути в безпеці. Бачили у Євросоюзі своєрідну безпекову парасольку. Йдеться, передусім, про Фінляндію.

Інститут світової політики порушив справді цікаву і важливу тему. Аби її достойно розкрити, потрібно відповісти на низку запитань. Варто починати з базового питання: що, власне, слід розуміти під європеїзацією? Друге питання: чи є ідентичними поняття європеїзації і європейської інтеграції? Відповіді на ці два питання дозволять нам виявити взаємозв’язок європеїзації і безпеки, а заодно дозволять зрозуміти, як європеїзація сприятиме посиленню безпеки України.

Спробую зупинитися на кожному з питань окремо.

Під європеїзацією прийнято розуміти переймання тієї чи іншою країною норм і практик, відповідно до яких функціонує Європейський Союз. Традиційно поняття європеїзації асоціювалося з процесом набуття повного членства в ЄС. Країни колишнього соцтабору пройшли, а деякі проходять процес європеїзації задля вступу до єврооб’єднання.

У формальному розумінні європеїзація - це втілення норм і правил, включених до відомого acquis communautaire (АКІ КОМЮНІТЕР), або правового доробку Європейської Спільноти. Цей доробок включав спочатку 31 розділ, а пізніше 35 розділів, які регламентують найрізноманітніші сфери функціонування ЄС – це і питання вільного руху товарів,і оподаткування, і питання в сфері енергетики, чи навіть питання статистики. І що особливо важливо в рамках нашої нинішньої зустрічі – так само питання в сфері міжнародних відносин та безпеки.

Утім,звертає увагу саме той факт, що перші тридцять розділів присвячені більше питанням прав людини, економічного життя,захисту довкілля, а лише наприкінці йдеться про спільну політику ЄС у сфері безпеки і зовнішньої політики. Це зовсім не означає, що безпекова проблематика має менш пріоритетне значення для Євросоюзу. Адже різні розділи «акі комюнітер» можуть втілюватися одночасно. Проте опосередковано цей факт може вказувати на те, що, саме досягнувши високого рівня захисту прав окремої людини, можна досягнути захисту і цілої держави, або і об’єднання держав. Але, звісно, це дещо спрощене розуміння взаємозв’язку безпеки і європейських норм (а відповідно і європеїзації).

Європейський Союз за своєю філософією – безпекове об’єднання, оскільки саме мета запобігти виникненню майбутніх міждержавних конфліктів стояла в фундаменті євроінтеграції. Дух солідарної Європи був сформований двома кровопролитними світовими війнами. Таким чином, Європейське об’єднання вугілля і сталі, яке було створено на основі Паризького договору 1951 року, мало конкретну стратегічну мету – від економічної інтеграції до безпеки; чи як зараз модно говорити – від економізації до сек’юритизації. І ця формула справді виявилася вдалою. Ув’язування держав спільними інтересами і цінностями допомогло країнам, що увійшли до єврооб’днання, стати успішними, сильними і впливовими. Утім, важливо при цьому наголосити, що створення ЄС не базувалося лише на економіці, але також і на спільних цінностях. Європейські країни розуміли, що без поваги до прав людини, без верховенства права неможливий прогрес. Саме тому в центрі акі комюнітер стоїть людина і її права.

Чи може бути застосована європеїзація щодо України? Без сумніву. Україна та Європейський Союз уже давно працюють в сфері адаптації українського законодавства до європейського. Я розумію можливий скептицизм щодо цього: мовляв, все одно багато законів не виконуються. Це реальна проблема. Із нею потрібно боротися. І ми знаємо, що українська влада надає велику вагу саме судовій реформі, чого – будемо відвертими  - не спостерігалося в Україні за жодної з попередніх влад. Є розуміння проблеми, а це означає, що з часом настане і її вирішення.

Більше того, Україна та ЄС підготували Угоду про асоціацію, яка, як ми сподіваємося,буде підписана не пізніше Вільнюського саміту Східного партнерства у листопаді цього року. Угода про асоціацію для України є ні чим іншим як проектом з європеїзації країни. Вона є для України саме цим «акі комюнітер», доробком Європейської Спільноти, який спроможний вивести нашу державу до тих високих зразків соціального, політичного, економічного взаємоіснування, які сьогодні існують у Євросоюзі. П’ять років зусиль, які Україна вклала в цей документ, свідчать про те, що наша держава ставиться всерйоз до свого пріоритету зовнішньої політики – європейської інтеграції. Втілення ж цього документу, я не сумніваюся, приведе до успішного процесу європеїзації України.

Чи є взаємозамінними термінами євроінтеграція та європеїзація? І так, і ні. Для країн Центральної Європи, які вже стали членами ЄС, вони справді були взаємозамінними. Польща чи Чеська Республіка інтегрувалися до ЄС шляхом широкомасштабного процесу європеїзації. У випадку з Україною ця формула може виявитися видозміненою: ми беремо на себе зобов’язання для європеїзації, які зрештою приведуть до повної інтеграції, до членства в ЄС.

Я розумію, що в експертних колах може лунати чимало критичних зауважень щодо безпекового виміру ЄС. Приміром, а чи є сильним в військовому плані Євросоюз? Або чи є ефективною спільна безпекова політика ЄС? Чи існує вона взагалі? ЄС не звикати до такого роду нарікань. Однак давайте говорити не лише про військову складову, а звернімо також увагу і на інші виміри безпеки. Чи безпечніше себе почувають громадяни країн ЄС у порівнянні з громадянами більшості країн світу? Безперечно. Чи безпечніше почувають себе бізнесмени в країнах ЄС? Без сумніву. Чи захищенішим в ЄС є довкілля? Однозначно.