Чому зривається підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС?

Сьогодні мене запросили на 5 канал о 20:30 говорити про підсумки швидкоплинного саміту в Брюсселі, де Президент запевнив увесь світ у неминучості євроінтеграційних процесів в Україні та неминучості

Сьогодні мене запросили на 5 канал о 20:30 говорити про підсумки швидкоплинного саміту в Брюсселі, де Президент запевнив увесь світ у неминучості євроінтеграційних процесів в Україні та неминучості співпраці з Митним союзом у незрозумілому ні для кого форматі. Показово, що станом на 16:00 багаточисельна фракція Партії регіонів так і не визначилася зі своїм гостем в студію (певно директиви ще не визріли).

Словосполучення «Європейський Союз» одержало, судячи з усього, статус «табу» при нинішній владі. Минулого тижня зусиллями Партії Регіонів та КПУ мало на зірвалося ухвалення навіть, за великим рахунком, декларативної заяви Верховної Ради про підтримку підписання Угоди про асоціацію. Дякувати Богу та трьом опозиційним фракціям «Батьківщині», «УДАРу» і «Свободі» все ж постанова була проголосована 315-ю голосами, хоча комуністи відверто її проігнорували і вперто натискали «проти». Втім то їх право і їх позиція. Не можуть вони бути в ЄС і в Митному Союзі одночасно, як того прагнуть «регіонали», сидячи на шпагаті.

І тут справа, здається, не стільки у самій Угоді, яку рано чи пізно все одно буде підписано, скільки у загальних настроях депутатів з провладних партій уникати будь-яких розмов про європейські перспективи України. Так радянські номенклатурні цензори завертали назад книги за одну-єдину згадку події або явища, які суперечили генеральній лінії партії.

«Регіонали» та комуністи на рівні підсвідомості не можуть погодитися із фактом неминучості європейських перспектив України.

Чому? Та хоча б тому, що запровадження в Україні навіть не європейських стандартів у повному розумінні цього терміну, а принципів, за якими функціонують суспільні (насамперед – політичний) інститути у Європі стануть фатальними для нинішньої влади. У той час, коли влада, під тиском громадської думки,змушена буде погодитися із фактом підписання Угоди про асоціацію з ЄС, їй доведеться рахуватися із тим, що з боку європейський інституцій вестиметься уже не простий моніторинг, а поступатимуть реальні вказівки щодо відкритості і демократичності української політики.

І як у такому випадку будуть себе вести вітчизняні «кнопкодави»? Як відчуватимуть себе українські судді, деякі з рішень яких саме час заносити до антології сучасного абсурду? Чим виправдовуватимуть власну поведінку перед європейськими колегами податківці і прокурори, голови РДА і начальники ДАІ, які чим далі від Києва, тим більше відчуватимуть себе повноправними феодалами на певній території?

Корупція, хабарництво, «відкати», гоніння вільних ЗМІ і переслідування опозиціонерів, які у сьогоднішній Україні відбуваються за штучною «залізною завісою», поставленою між нашою країною та Європою, після прискорення євроінтеграційних процесів стануть предметом розгляду на міжнародному рівні.

Європейська інтеграція України – тривала, але абсолютно невідворотна справа. Розуміють це і очільники нинішньої влади. Але поки є можливість ховатися у власному бункері від розмов про євроінтеграцію, вони будуть це робити.