Закон про вищу освіту не повинен бути засобом перемоги одних політиків над іншим

27 лютого в Комітеті з питань науки і освіти Верховної Ради України відбулись слухання, присвячені закону про вищу освіту. Хочу поділитися деякими тезами з мого виступу.

Вважаю, що наявність трьох законопроектів про вищу освіту приведе до того, що жоден із них не матиме повної підтримки як у парламенті, так і в суспільстві. Закон про вищу освіту не повинен бути засобом перемоги одних політиків над іншими.

На мою думку, доцільно було б авторам законів відкликати дані законопроекти із Верховної Ради України, а потім на базі законопроекту, підготовленого громадськістю на чолі із Михайлом Згуровським, підготувати один закон. Авторство ж мусить належати всім тим, хто вносив три роздільні закони. Освіта – це та галузь, яка може і мусить примирити політичних опонентів, бо всі політичні партії виступають за її розквіт і декларують підтримку.

Категорично виступаю за збереження в новому законі соціальних запобіжників, зокрема недопущення відміни базового показника підготовки фахівців з вищою освітою за рахунок держави – 180 студентів/ 10 тисяч населення для вузів і 100 студентів/10 тисяч населення для технікумів. Це дозволить утримати ступінь охоплення вищою освітою населення на середньоєвропейському рівні. Також не можна відмовлятись він норми, яка гарантує в державних вузах зарахування на перший курс студентів за рахунок бюджету не менше 51% загального обсягу прийому. Уряд постійно зменшує державне замовлення, в той час, коли президент в своїй програмі «Україна – для людей!» говорить про необхідність збільшення до 75% число тих, хто навчається безкоштовно.

Пропозиції окремих чиновників від педнауки, які пропонують змінити статтю 53 Конституції України та відмовитись від обов‘язкової і безкоштовної середньої освіти є безглуздими. Це цивілізаційне завоювання нашого суспільства і відмова від цього відкине Україну на сторіччя назад.

Не можна миритися із спробами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту постійно скорочувати держзамовлення, в т.ч. на такі професії, як – юрист, економіст, бухгалтер і т.і. Конституція України дає право громадянам здобувати середню, професійно-технічну, вищу освіту і це право не має бути обмежене ніяким держзамовленням. Нині складається такий стан, коли деякі спеціальності стають доступними лише тим, хто може платити за навчання.

Вкотре наполягаю на посиленні автономії університетів, послабленні адміністративного тиску на вузи з боку міністерства. Вважаю, що право проводити ліцензування, акредитацію, оцінку якості освіти має належати спеціальному Національному агентству з питань якості освіти. Органу, який буде формуватись із представників роботодавців, освітян і влади. Потрібно надати виключне право обирати ректорів науково-педагогічним працівникам та студентам університетів. Підтримую положення про посилення впливу вчених рад факультетів, інститутів, колективів кафедр на обрання деканів, директорів, завідуючих кафедрами, професорів і доцентів. В законі повинні бути передбачені умови для розвитку студентського самоврядування. Актуальним є питання приведення стипендії до прожиткового рівня.

Парламентарям також слід внести зміни до законодавства, які б дозволили вітчизняному бізнесу вкладати кошти в розвиток освіти і науки, посилити фінансову і економічну самостійність університетів. Закликаю законотворців не руйнувати підготовку молодших спеціалістів у технікумах і вищих профтехучилищах.