За півроку до Вільнюса

Сьогодні мала змогу виступити на Національному експертному форумі «Україна 2013. Порядок денний»

Сьогодні мала змогу виступити на Національному експертному форумі «Україна 2013. Порядок денний», де  обговорювали стан євроінтеграційних справ  в Україні  напередодні саміту Східного партнерства. Отож, що ми маємо у своєму внутрішньо -  та зовнішньополітичному активі за півроку до Вільнюса?

По-перше, ми маємо чітку спрямованість на підписання Угоди про асоціацію. Ми виходимо з того, що Угода  не є подарунком для української влади, вона є заслуженим  та важливим інструментом  поглибити зміни у політичному та суспільному житті,  змінити правила  гри у політиці та бізнесі. Ми маємо консенсус щодо підписання Угоди на всіх щаблях влади. І не тільки: підписання Угоди підтримується переважною більшістю представників опозиційних сил та представників експертної спільноти та громадянського суспільства.

По-друге, Україна не лише  заявляє про своє бажання підписати  Угоду, вона робить практичні кроки для того, щоб таке підписання стало можливим.  Зокрема, за рекордно короткі строки було виконано 8 із 11 рекомендацій Європейського Союзу, більш відомих як список Фюле.  Хоча я особисто переконана, що для підписання подібного документу не може бути жодних умов – Україна вже давно заслуговує на те, щоб перейти з Євросоюзом на рівень асоціації, а не  тільки співпраці.

Ми зуміли знайти компроміс між більшістю та опозицією у питанні європейського вибору. Всі політичні сили, крім Комуністичної партії, підтримали заяву на підтримку європейської інтеграції загалом та  важливості підписання Угоди про асоціацію зокрема.  Робота парламенту була розблокована, важливе законодавство, зокрема антикорупційне, прийняте.

Ми також дбаємо про те, аби  плоди європейської інтеграції відчули й пересічні українці.   Саме тому продемонстрували свою рішучість  в питанні лібералізації візового режиму з ЄС.  Для переходу на другу фазу Плану дій щодо лібералізації візового режиму нам залишилось прийняти лише один закон – антидискримінаційний.

Ми приймаємо ці закони та виконуємо рекомендації Євросоюзу не для того, аби отримати схвалення чи подяку з Брюсселя. Ми робимо це тому, що всі дані рекомендації збігаються з нашим  порядком денним реформ для України.  Більше того, деякі з цих реформ  розпочались ще до того, як з’явився список  Фюле. Так, наприклад,  реформа  кримінальної юстиції розпочалась не після висновків Ради міністрів ЄС у грудні 2012 року, вона розпочалась суттєво раніше – з прийняттям та  набуттям чинності   нового Кримінально-Процесуального Кодексу.

Що має бути досягнуто за той час, який залишається до Вільнюса?

В самій Україні, на мій погляд, має  відбутись більш активна публічна дискусія на підтримку підписання Угоди про європейську інтеграцію: ми маємо зробити все  для того, щоб підписання цієї Угоди не сприймалось лише як забаганка політичних еліт. Кожен українець має усвідомити, що ця Угода є можливістю змінити на краще його життя. Для цього потрібна інтенсифікація інформаційної кампанії на підтримку Угоди про асоціацію і більш активне залучення  українських журналістів. Потрібна також  чітка координація дій між владними структурами та громадськими організаціями, представниками медіа.

Уряд України має продемонструвати таку ж  рішучість в імплементації прийнятих законопроектів, яку продемонструвала Верховна Рада України у питанні їхнього ухвалення.  Одним словом, Україна має продемонструвати ще ДО підписання угоди, що після  набуття її  чинності, у неї буде достатньо політичної волі та ресурсів імплементувати цей документ.

Європейський Союз, зі свого боку,  сьогодні сам  має дати відповідь на питання: чи важливо для нього мати на своєму кордоні країну, яка сповідує ті ж цінності, та живе за тими ж принципами, що і сам Євросоюз? Звісно, ми здатні самостійно європеїзувати свою країну, але, переконана,  разом з Європейським Союзом  це буде набагато швидше  та ефективніше.