Конституційний суд і вибори по-київськи

Замість того, щоб розв’язати інтригу проведення виборів у Києві, Конституційний суд ще більше заплутав ситуацію

Рішення Конституційного суду щодо офіційного тлумачення Конституції і закону про місцеві вибори, яке було оголошено 29 травня, з нетерпінням чекали всі дійові особи можливих київських виборів. Причому, зовсім не через інтригу самого рішення, бо воно було достатньо прогнозованим.

Після рішення КС розпочався новий раунд боротьби за Київ. Результат цієї боротьби напряму впливатиме на хід майбутньої кампанії на посаду президента України.

Мотиви влади і опозиції зрозумілі.

Банкова виборів у Києві не хоче. Тому й організувала через депутатів від Партії регіонів абсолютно непотрібне (з точки зору необхідності тлумачення Конституції ) звернення до КС, щоб з одного боку виграти час, а з іншого – отримати вигідне для себе рішення.

Опозиція зацікавлена у виборах. Кандидат, який буде названий опозицією як єдиний, з великою імовірністю переможе. Те ж стосується і депутатського корпусу, який складатимуть переважно представники опозиції.

Останні парламентські вибори слугують прямим підтвердженням цього - коли з 10 округів опозиційні кандидати взяли 10, у тому числі й округ у Шевченківському районі, де ситуація залишилася підвішеною.

Що ж сказав Конституційний суд?

Замість того, щоб розв’язати інтригу проведення виборів у Києві, Конституційний суд ще більше заплутав ситуацію.

У рішенні немає жодного слова про те, коли і які в Києві повинні відбутися вибори. Допускаю, що про це представники партії регіонів, які готували Конституційне подання, і не запитували в Суду.

Тоді, що вони хотіли довідатися? Те, що в жовтні 2015 року по всій Україні повинні відбутися чергові місцеві вибори? Це і так зрозуміло тим, хто вміє читати – в Конституції все написано.

Іншими словами, Конституційний суд тільки зазначив, що по всій державі 31 жовтня 2015 року відбудуться чергові місцеві вибори, на які підуть усі: як ті, кого обрали у жовтні 2010 року, так і обрані на позачергових виборах - пункт 4 мотивувальної частини рішення.

Але "диявол криється в деталях". Намагаючись догодити "банковій", Конституційний суд написав фразу, за яку з усіх сил триматиметься влада: "При цьому продовження або скорочення строків повноважень органів місцевого самоврядування, обраних на позачергових виборах, є тимчасовим заходом, спрямованим на реалізацію механізму одночасного проведення усіх чергових виборів".

Насправді ж, при цьому, Конституційний суд не вирішив, а що робити з тими місцевими радами чи міськими головами, які були обрані до набрання чинності законом про внесення змін до Конституції від 1 лютого 2011 року.

Якщо ж Конституційний суд натякнув, що нинішня Київрада, яка була обрана у травні 2008 року, може працювати до 2015 року, то такий Конституційний суд не тільки вийшов за межі своїх повноважень, але і допустив узурпацію влади.

Сподіваюся, що судді Конституційного суду, коли виносили рішення пам’ятають статтю 58 Конституції, відповідно до якої закон не має зворотної дії в часі. Тобто, змінами до Конституції 2011 року не можна регулювати ті правовідносини, які відбулися у 2008 році, отже й вибори в Києві.

Якби Конституційний Суд дійсно прагнув вирішити ситуацію в Києві, то надав би чіткі вказівки Верховній Раді, що потрібно зробити для того, щоб вийти з глухого кута. Цього, на жаль, не зроблено. І це свідчить про тенденцію, коли кожне наступне рішення Конституційного суду гірше за попереднє. Повальне засилля в Конституційному Суді представників з судів загальної юрисдикції, замість науковців-конституціоналістів – одна з головних причин такого становища.

Доля Київради

Нинішнє скликання Київради працювати більше не може. 2 червня завершився 5-річний термін повноважень Київської міської ради.

Для тих, хто зрадів рішенню Конституційного Суду, де міститься слово "продовження", у мене невтішні новини.

У пункті 3.2. Рішення Конституційного Суду міститься дуже завуальована, але відповідь на запитання щодо долі цієї Київради: "в аспекті конституційного подання термін "строк" як правова категорія встановлення періодичності проведення виборів означає обмеження юридично значущих дій та правовідносин у часі з метою забезпечення балансу публічних інтересів держави…"

Це пункт – єдина світла пляма в усьому рішенні, де Конституційний суд дає якесь тлумачення. Отже, завершення строку повноважень означає неможливість вчиняти юридично значущі дії, тобто приймати будь-які рішення на сесії Київради.

Яскравим прикладом у цьому відношенні є ситуація з суддями, які призначені вперше президентом на 5 років, цей термін завершився і вони очікують свого обрання Верховною Радою безстроково. Так от, ці судді, які можуть чекати розгляду свого питання у парламенті кілька років, ходять на роботу, отримують заробітну плату, але не розглядають справи і не виносять рішення.

Хоч це і окрема гілка влади, але за правовою природою термін "строк" повноважень однаковий як для суддів, так і для Київради чи будь-кого іншого.

Кожне рішення Київради, яке буде прийнято з порушенням строку повноважень, може бути оскаржене, і суд його скасує. Якщо не зараз, то після зміни влади, що є неминучим.

Проведення виборів міського голови і Київради у 2015 році означатиме, що столиця буде паралізованою на 2 роки. З наступного року Київ житиме без бюджету, а жодне рішення неможливо буде прийняти у правовий спосіб.

Навіть з точки зору фактичного складу Київради, вона не відображає вибору киян. Розпад фракції Черновецького і "тушкізація" призвели до викривлення волі громади Києва. У 2008 році 3% бар’єр подолали 6 політичних сил. Сьогодні у Київраді 15 фракцій. Це сумний підсумок української політики.

Без міського голови і Київради ми опинимося в ситуації повного безладу. За минулий рік життя без міського голови, навіть "космічного", всі відчули і побачили, що означає відсутність відповідального за ситуацію в столиці.

Що б не розповідав голова КМДА, але він несе персональну відповідальність не перед киянами, а перед однією особою – президентом, тому хоче догодити в першу чергу йому, а не громаді Києва.

Який вихід?

Наскільки "апокаліптично" не виглядала ситуація з київськими виборами, але вихід є. Це питання повинна вирішити Верховна Рада, хоча провладна більшість не бажає призначати вибори в Києві.

Рішення Конституційного суду стосується чергових виборів, а не позачергових. Тому парламент повинен негайно призначити вибори Київського міського голови і Київради, які будуть обрані на 2 роки, а у 2015 році підуть на чергові вибори.

Такий варіант дасть можливість у правовому полі здійснювати діяльність представницьким органам київської громади. Все інше – узурпація влади.

При цьому обрання на 2 роки Київради дасть можливість представникам громадськості потрапити в Київраду, бо "грошові мішки" навряд чи захочуть викладатися, розуміючи обмеженість терміну в 2 роки.

Чи відбудуться вибори залежить від 2-ох факторів: бажання "Банкової" і голосу громади.

При цьому бажання у Банкової може з’явитися і прямо залежить від "голосу" киян. У нинішніх умовах право вибору реалізуватиметься не на виборчих дільницях, а на "вулиці". Якщо кияни хочуть Київраду і міського голову, а не призначеного емісара, то це право потрібно для початку вибороти. Така правда буття в авторитарних, гібридних режимах.

Що стосується моїх персональних дій, то за жодне рішення Київради голосувати не збираюся. Більше того, ініціюватиму судові позови, щоб такі рішення скасовувати, оскільки вони будуть прийняті Київрадою, яка не має повноважень.