Мені перешкоджають проводити кампанію

 

Наразі київська влада вдалася до порочної практики – тотальної цензури всієї інформації, що розміщена у зовнішній рекламі, метро, на Інтернет-ресурсах, телебаченні. Це відбувається негласно, без жодних офіційних приписів. Використовується «телефонне право», коли чиновники дзвонять операторам реклами, керівникам медіа-холдингів та «настійливо пропонують» прибрати те чи інше повідомлення. Рекламісти змушені погоджуватися, бо знають, чим загрожує «непокора» – нескінченними податковими та пожежними перевірками, вилученням документів, закриттям тощо. 

Це все порушує Конституцію України та низку законів – про інформацію, про ЗМІ, виборче законодавство. Влада діє з чекістським лицемірством – формально можна казати все, реально – нічого. Це почалося не сьогодні. Адже під час парламентських виборів 2012 року опозиційні політики не могли говорити на своїх рекламних щитах про імпічмент президенту і мусили писати «Ми їх зупинимо». 

Наразі київська влада продовжує боротися з опозицією: робить усе, аби перекрити Миколі Катеринчуку канали спілкування з киянами та його дискредитувати. Спочатку підключили фальшивих агітаторів, брехливі газети та карикатурні наліпки. Згодом влада вдалася до «важкої артилерії». Триває переслідування агітаторів та розклеювачів плакатів. Під різними приводами їх заарештовують та доправляють до райвідділів. Про це ми писали в попередніх публікаціях. 

Наступним кроком стала відмова надавати Миколі Катеринчуку рекламні площі для розміщення агітаційної продукції. Фактично, на білборди потрапило лише одне повідомлення кандидата – «Киянам – владу!». А вже наступні макети, які, власне, роз’яснювали смисл цього гасла, оператори «забракували». Відомо, що будь-яка реклама, що розміщується на білбордах, погоджується в КМДА. Очевидно, що чиновники заборонили надавати площі для матеріалів Катеринчука. Власників рекламних площ можна зрозуміти: якщо вони порушать заборону КМДА, це їм може коштувати бізнесу. 

Те саме стосується і роликів на відеобордах. Услід за відео зі щуром, в якому влада впізнала себе, під заборону потрапили й ті, де Микола Катеринчук розповідав, що означає «Донецьких – геть!» або чому «Попов, давай до свидания!». У розміщенні нам відмовили навіть ті ресурси, які завжди декларували свою вірність принципам свободи слова – наприклад, korrespondent.net, focus.ua або comments.ua. 

Команда Миколи Катеринчука намагалася донести свою інформацію за допомогою плакатів. Але й тут зіткнулася з цензурою: плакати в під’їздах та ліфтах знімають разом із дошками. Наразі постраждало близько 90 дощок оголошень. 

Виходить, тепер будь-яка інформація може поширюватися лише під диктовку КМДА (за якою стоїть Банкова). Так оператори можуть дійти до того, що розміщуватимуть тільки одну рекламу: «Наш мер – Попов».

Микола Катеринчук та його команда не збираються здаватися. Є ще незалежний сегмент Інтернету, оператори рекламного ринку, які не бояться влади. Зрештою, полем для спілкування залишаються соцмережі, відеохостинги, плакати й листівки. Миколі Катеринчуку не звикати до протидії влади – більшість своїх кампаній він вів як опозиційний політик. І звик долати систему, ламати адмінресурс та діяти «партизанськими» методами. 

До речі, така поведінка влади – відповідь усім тим, хто закидає Катеринчуку, що він – проект Банкової чи «Сім’ї». Зазвичай влада не проводить таких масштабних війн зі своїми «креатурами». Влада бореться з тим, кого боїться. Якщо на боротьбу з Катеринчуком витрачається стільки зусиль та грошей, отже, його сприймають як серйозного небезпечного конкурента.