Серйозна розмова про місцеве самоврядування. Частина 2

Нова система місцевого самоврядування, яку я пропоную для Києва, кардинально відрізняється від того, що є сьогодні.

Яким воно має бути у Києві, і що від цього отримають кияни?

Нова система місцевого самоврядування, яку я пропоную для Києва, кардинально відрізняється від того, що є сьогодні. Нині кияни повністю залежать від рішень міської влади. Проте 80% проблем життєдіяльності міста можуть вирішувати місцеві громади, тобто самі мешканці столиці. 

Для чого це потрібно киянам?

Місцеве самоврядування стосується двох аспектів нашого життя: управління майном та задоволення соціальних потреб. 

Майновий аспект включає управління спільною власністю громади. Це, перш за все, наші багатоповерхові будинки та територія навколо них. Питання благоустрою, комунального господарства та інші побутові моменти може вирішувати громада, якщо дати їй таку можливість. Адже створювати комфорт у своєму будинку та поруч із ним зацікавлені тільки ви й ваші сусіди. Жоден міський чиновник не дбатиме щиро про добробут у вашому мікрорайоні, бо це не стосується його особисто. А громада, навпаки, ніколи не ухвалить рішення, яке їй зашкодить. 

До соціальних потреб громади належать медицина, освіта, судочинство та безпека. Все це впливає на якість нашого життя. Саме батьки школярів та дошкільнят зацікавлені в тому, щоб їхні діти навчалися та виховувалися у гідних умовах, отримували якісні знання, щоб освітянськими закладами керували професіонали. А люди, які відвідують районну поліклініку, як ніхто «вболівають» за те, щоб у ній було необхідне обладнання, а на голови не лущилася штукатурка. Всі ми хочемо жити у безпечному районі, де не страшно повертатися додому пізно ввечері та випускати дитину погуляти у двір. 

Щоб керувати своїм життєвим простором, громаді не потрібен дозвіл міської влади. Адже ви нікому не дозволяєте диктувати, яким буде колір шпалер у вашій спальні. Так само слід управляти життям не лише у власній квартирі, а й за її межами. Адже це – тільки ваше життєве середовище. Ніхто ззовні не має права у нього втручатися та встановлювати свої правила. 

МАЙНОВИЙ АСПЕКТ

Багатоквартирні будинки 

Для управління багатоквартирними будинками власники житла створюватимуть Товариства співвласників будинків (ТСБ). Подібні структури є й зараз — ОСББ. Але час довів, що вони неефективні, а іноді, в їх теперішньому стані, навіть загрозливі. Проблема полягає в недосконалості законодавства. 

По-перше, в законі про ОСББ не зазначено, що багатоквартирний будинок є цілісним майновим комплексом і спільною власністю тих, хто в ньому мешкає. Люди вважають, що володіють лише квартирами, забуваючи про горища, підвали, прибудинкову територію, землю під будинком. Від того, що біля вашого дому відкривають кіоск із пивом або зводять багатоповерхівку, сьогодні отримують зиск якісь чиновники. Хоча відповідне рішення маєте ухвалювати ви разом із іншим мешканцями як співвласники будинку.

По-друге, недосконалим є алгоритм ухвалення рішень в межах ОСББ: «один власник — один голос». Тобто, людина, яка володіє трикімнатною квартирою, на зборах ОСББ має один голос, а десятеро людей, які спільно володіють однокімнатною квартирою, — цілих десять. Часто це породжує шахрайські схеми. Скажімо, забудовник ще на етапі здачі об’єкту реєструє право власності якоїсь комірчини на 50 осіб, створює ОСББ, а потім нав’язує мешканцям будинку захмарні тарифи. 

По-третє, нинішня нормативна база дозволяє голові ОСББ фактично узурпувати владу. Адже механізм переобрання несумлінного керівника у законі чітко не прописаний. Трапляються випадки, коли голова ОСББ вступає у зговір з постачальниками комунальних послуг. Вони разом привласнюють кошти за послуги і приводять будинок до банкрутства. А мешканці залишаються без послуг та з величезними боргами.     

І подібних нюансів чимало. Знешкодити ці «пастки» допоможуть зміни до чинного законодавства. Тоді ТСБ, що прийдуть на зміну ОСББ, зможуть ефективно працювати.

Мікрорайони 

Для управління спільним майном мікрорайону — прибудинковими територіями, дорогами, дитячими і спортивними майданчиками у дворах — сусідні ТСБ об’єднуватимуться в Асоціацію власників житла. Керуватиме нею Рада, до якої ввійдуть усі голови місцевих ТСБ. Саме через них мешканці будинків впливатимуть на ухвалення рішень в межах мікрорайону. Асоціації займатимуться благоустроєм прибудинкових територій, встановлюватимуть стандарти для зовнішнього вигляду будинків та дворів, видаватимуть дозволи на будівництво та ведення господарської діяльності у своєму мікрорайоні. 

Після всього сказаного виникає питання – звідки беруться кошти на здійснення повноважень ТСБ та Асоціацій? 

Відповідь така: ТСБ отримують кошти від квартплати та здачі в оренду нежитлових приміщень у своїх будинках. На що їх витрачати, вирішують лише мешканці будинків та мікрорайонів. Голови ТСБ звітують перед мешканцями та переобираються раз на рік. 

Усі ТСБ відраховують частину своїх коштів Асоціаціям власників житла на благоустрій мікрорайонів. Додаткові кошти Асоціації отримують, видаючи дозволи на будівництво та здійснення господарської діяльності. Ухвалення рішень та витрачання коштів на цьому рівні контролює Рада Асоціації. 

Від того, наскільки ефективно працюватимуть ТСБ та Асоціації, залежатиме, чи стане ваш будинок та район благополучним, чи захочуть потенційні покупці придбати або орендувати вашу квартиру, і чи дадуть вони ту ціну, яку ви встановите. Це залежатиме не тільки від побутового комфорту в будинку та мікрорайоні, а й від рівня шкіл, дитячих садків, місцевої поліклініки і ще багатьох чинників, на які ви зможете впливати особисто завдяки новій системі самоврядування. 

СОЦІАЛЬНИЙ АСПЕКТ

Школи, поліклініки та суди 

Немайнові питання — організація освіти, медицини та судочинства — вирішуватимуть на своїх територіях місцеві громади. Межі громад визначатимуться кількістю мешканців (приблизно 5-20 тис.) і умовами їхнього компактного проживання. Навіть не маючи власного житла, кожна людина в межах громади має право впливати на ухвалення спільних рішень, якщо сумлінно сплачує податки та зареєстрована у загальноміському реєстрі виборців.

Природно, що у громади мають бути певні органи управління, адже неможливо з кожного питання скликати «народне віче». 

Освіта. Для керування місцевими школами та дитсадками батьки школярів та дошкільнят, які живуть у межах громади, обиратимуть шкільну раду. Враховуючи думку батьків, вона визначатиме, на що школа витрачатиме кошти, що потрібніше для дітей – відремонтувати класи, закупити комп’ютери чи організувати екскурсію. Саме шкільна рада та батьки вирішуватимуть, які предмети їхнім дітям вивчати поглиблено, а які — факультативно. 

Директора школи та дитсадка теж призначатиме шкільна рада. І звільнятиме, якщо він не впорається зі своїми обов’язками. А це неважко – потрібно визначити першочергові потреби навчального закладу та скласти кошторис витрат у межах виділеного фінансування. Шкільна рада його затвердить і слідкуватиме, щоб гроші витрачали за призначенням, і за ті самі комп’ютери було сплачено стільки, скільки вони насправді коштують. 

Медицина. Для управління районною поліклінікою громада обирає медичну раду. Її завдання — призначати та звільняти керівника місцевої поліклініки, затверджувати кошторис витрат і контролювати витрачання коштів на медицину. 

На потреби шкільних та медичних закладів територіальних громад виділятиметься певний відсоток міського бюджету (в залежності від кількості учнів та пацієнтів). На що витрачати ці кошти – громада вирішує без погодження з міською владою. 

Шкільна та медична ради матимуть право створити спеціальний фонд і залучати до нього додаткові кошти громадян та спонсорів. Звітуватимуть про їх витрачання ради також тільки перед членами громади. 

Переобрання шкільних та медичних рад відбуватиметься щороку — це дозволить змінити їх склад, якщо попередній не задовольнить вимог місцевої громади. 

Суддівство. Для вирішення судових суперечок на території громади або за участю її членів обиратиметься територіальний суддя. Це має бути член громади, який користується в ній авторитетом. Справедливість судових рішень охоронятиметься з двох «флангів»: з одного боку, суддя боятиметься заплямувати репутацію незаконним рішенням, адже про нього одразу дізнаються члени відносно невеликої громади. З іншого боку, громада довірятиме судді, який матиме репутацію принципового та справедливого арбітра.  

МЕР ТА МІСЬКА РАДА

Загальноміські питання розв’язуватиме міська влада. Мер та його команда розроблятимуть і втілюватимуть концепцію розвитку міста, залучатимуть інвестиції, дбатимуть про інфраструктуру, комунікації та загальноміські дороги. Мера міста обиратимуть усі кияни прямим голосуванням терміном на два роки. Цього часу достатньо, аби оцінити результати його роботи і переобрати, якщо він виявиться недолугим управлінцем.

Допомагатимуть меру в роботі найняті ним фахівці з різних напрямів, а контролюватиме їхню роботу міська рада. Для столиці достатньо обрати прямим голосуванням всіх киян лише 11 депутатів, які не представлятимуть жодних партій та «груп впливу». Незначна кількість народних обранців не дозволить їм вступити у зговір ані одне з одним, ані з мером та його командою. Рада затверджуватиме концепцію розвитку міста та міський бюджет. Кожні два роки її переобиратимуть. 

Розпорядником міського бюджету буде скарбничий, якого кияни також обиратимуть прямим голосуванням. Мер та міськрада не матимуть доступу до грошових коштів – скарбничий напряму перераховуватиме їх на потреби, зазначені в бюджеті, та звітуватиме про всі доходи і видатки перед міською громадою. Це виключить можливості для корупції, коли міські чиновники закуповують щось за завищеними цінами та отримують «особистий бонус» від постачальників і підрядників. Скарбничий буде цілком самостійною та незалежною фігурою, не підпорядкованою міській владі. 

Бюджет міста наповнюється за рахунок місцевих податків. Окрім того, із загальнодержавних зборів відраховується певний відсоток на потреби міста, в залежності від кількості мешканців. 

Кияни також обиратимуть міського суддю та голову поліції, який створить територіальні підрозділи на місцях. Суддя займатиметься справами, що виходять за межі компетенції територіальної громади. Будь-яке несправедливе рішення стане відоме громаді та автоматично означатиме відставку. 

Усі рівні цієї системи – абсолютно незалежні та автономні, й жоден не підпорядковується іншому. Всі повноваження будуть закріплені у Конституції та новому Законі про місцеве самоврядування. А систему фінансування чітко визначить Податковий кодекс. 

Про те, як впровадити цю систему самоуправління в сучасних українських містах і, зокрема, в Києві, та що для цього потрібно, я розповім у наступних матеріалах.