Серйозна розмова про місцеве самоврядування. Частина 3

Місцевого самоврядування в Україні немає вже майже 200 років. Зважаючи на це, впровадити нову систему справжнього самоуправління буде непросто. Але – цілком можливо.

Три необхідних кроки до справжньої влади киян.

Місцевого самоврядування в Україні немає вже майже 200 років. Зважаючи на це, впровадити нову систему справжнього самоуправління буде непросто. Але – цілком можливо. Для справжньої влади киян (як і будь-якої іншої громади в Україні) потрібні три важливих кроки і рік наполегливої праці.

Перший крок на шляху до нової системи місцевого самоврядування – позбутися старого недосконалого законодавства та впровадити нові законодавчі норми.

Другий – протягом року навчити людей по-новому управляти власним життям і спільним майном.

На третьому етапі місцеве самоврядування має запрацювати у самостійному режимі.

Ревізія законодавства

Визначною особливістю українського законодавства є те, що воно являє собою фікцію. Права та можливості для народу існують лише на папері. Вони задекларовані в законодавстві, але на практиці не діють. Саме так склалося і з місцевим самоврядуванням. Воно начебто є і водночас – немає.

Існує воно, зокрема, у Конституції та кількох законах України – «Про місцеве самоврядування», «Про столицю», «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» тощо. У Конституції, наприклад, сказано, що єдиним джерелом влади є народ (ст. 5), що в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування (ст. 7). Цілий XI розділ Основного закону присвячений саме йому – місцевому самоврядуванню. Проте всі ці норми ніби навмисне виписані так, щоб їх неможливо було застосувати в реальному житті. А деякі з них взагалі є відвертим глузуванням із самого принципу самоуправління.

Ось лише кілька прикладів.

1. Відсутнє визначення територіальної громади і не сказано, що саме вона є джерелом влади.

Власне люди становлять територіальну громаду, мають право створювати якісь органи для здійснення самоуправління і наділяти їх повноваженнями. Однак у Конституції та законах цього чітко не прописано. Зокрема, не визначено, хто є членом громади, як і ким вона створюється, за якими принципами, які має права і обов’язки. Нинішній владі зручно переконувати нас, що громада – це всі мешканці Києва: адже це, по суті, «всі й ніхто». За таких умов самоуправління перетворено на профанацію – адже всі повноваження зосереджені у цупких руках теперішньої влади.

2. Обмежений перелік органів самоврядування.

У статті 140 Конституції України перераховано, які органи можуть здійснювати місцеве самоврядування. Цей перелік – вичерпний, і саме це – погано. Адже він обмежує можливість громадян на свій розсуд створювати необхідні їм органи самоврядування.

3. Спотворений механізм надання повноважень.

У Конституції йдеться, що органи самоорганізації населення можуть отримувати певні повноваження від вищих органів влади, направивши до них відповідний запит. Годі й говорити, що ця норма порушує сам принцип самоврядування, адже дозвіл на нього видають вищі органи влади. Отже, вони можуть за власним бажанням як надати повноваження, так і відібрати їх. Або нададуть самі лише «голі» повноваження, без коштів на їх реалізацію. У такому разі будь-які повноваження не мають жодного сенсу.

4. Невизначеність функцій органів самоврядування.

У чинному законодавстві вони взагалі не прописані. Зазначено лише, що органи місцевого самоврядування мають діяти в межах Конституції та законів України.

Як «вдало» вони це роблять – ми нині спостерігаємо. І так відбувається саме тому, що ці закони викликають набагато більше запитань, ніж дають відповідей.

Ці приклади доводять: нова система справжнього самоврядування зможе запрацювати лише після внесення відповідних змін до чинного законодавства.

Зміни до Конституції

Перш за все в Основному законі має бути зазначено, що місцеве самоуправління здійснюють територіальні громади і саме вони є суб’єктами права та джерелом влади. Це – базовий принцип формування нової системи, і саме тому він має бути окреслений у Конституції, а не в законі. Адже практика засвідчила, що наші закони можна надзвичайно легко змінювати на догоду чиїмось особистим інтересам. А от внести зміни до Конституції буде не так просто: для цього потрібна згода щонайменше трьохсот народних депутатів.

Потрібно також виключити з Основного закону вичерпний перелік органів місцевого самоврядування, адже це створює непотрібні рамки та обмеження.

Новий Закон «Про місцеве самоврядування»

Його потрібно ухвалювати на основі змін до Конституції. Перш за все він має дати вичерпне визначення терміну «територіальна громада», закріпити її повноваження, принципи та механізми діяльності, взаємовідносини з іншими гілками влади тощо. А також закріпити всю запропоновану нову систему місцевого самоврядування, що складається з трьох рівнів – міського, територіального і будинкового.

В окремому розділі нового закону слід чітко виписати систему створення та принципи роботи Товариств співвласників будинків (ТСБ), що прийдуть на зміну теперішнім ОСББ. Зокрема, слід ввести нову систему ухвалення рішень у межах ТСБ: власники квартир матимуть кількість голосів, пропорційну розміру їхньої житлової площі. Тобто голосування має відбуватися за принципом: «один метр – один голос», а не за принципом «один власник – один голос», як зараз. Тоді 50 «власників», зареєстрованих в однокімнатній квартирці, не зможуть нав’язувати своєї точки зору всьому будинку. Потрібно також чітко визначити порядок переобрання голів ТСБ, аби позбавити їх можливості вступати у змову з постачальниками комунальних послуг та узурпувати владу в окремо взятому будинку. Також потрібно визначити, що багатоквартирний будинок являє собою цілісний майновий комплекс, разом із підвалами, горищами, землею під будинком тощо, і всі мешканці будинку володіють ним спільно.

Скасування чинного Закону «Про столицю».

Зараз цей документ нібито регулює принципи місцевого самоврядування в Києві. Однак практика засвідчила, що будь-які спеціальні умови та статуси створюють підґрунтя для махінацій і зловживань. Таких, наприклад, які відбуваються останнім часом у Києві, або вже багато років – у Севастополі. В обох цих містах фактично скасована посада мера, і центральна влада дозволяє собі вирішувати, чи призначати в Києві вибори міської влади, чи ще чогось почекати. Саме тому схема самоврядування, запропонована в межах всієї країни, має діяти і в столиці.

Зміни до Податкового і Бюджетного кодексів.

Нова система самоврядування, перерозподіл повноважень та введення нових органів самоуправління передбачає нову схему розподілу коштів. Її раз і назавжди потрібно чітко прописати в законодавстві, зокрема у Податковому та Бюджетному кодексах. Там мають бути зазначені механізми отримання громадою власних коштів на утримання шкіл та лікарень, благоустрій територій, ремонт доріг, комунальну сферу тощо, а також механізм формування міського бюджету та система контролю за його витрачанням.

Адміністративно-територіальна реформа.

Для впровадження нової системи самоуправління потрібно чітко визначити межі територій, на яких формуватимуться територіальні громади.

Тяжко у навчанні – легко в самоуправлінні

Вчитися справжньому самоуправлінню нам доведеться практично з нуля. Адже двісті років панування владної вертикалі відучили нас бути господарями у власному домі, дворі, районі та місті. І це навчання не буде простим, адже ми неодмінно зіткнемося щонайменше з трьома проблемами.

По-перше, центральна влада не захоче так просто віддати свої повноваження. Адже разом із ними вона втратить і право розпоряджатися фінансовими ресурсами і спільним майном. Чиновники тільки говорять про децентралізацію влади, щоб сподобатися електорату. А насправді їм зовсім не вигідно віддавати більше влади і грошей на місця.

По-друге, теперішні чиновники навряд чи захочуть чогось вчитися – їх і так усе влаштовує. Вони пристосувалися до системи, звикли діяти під диктовку з центру та уникати щонайменшої особистої відповідальності.

По-третє – і це головне – ми самі не зовсім готові сприйняти нову систему та активно в ній працювати. Ми хочемо змін, але звикли чекати, що їх для нас організує хтось інший. Але досвід багатьох десятиліть показав, що цього не відбувається. Отже, якщо ми справді хочемо змінити своє життя, доведеться взяти відповідальність на себе. А для цього потрібно змінити власне хід думок та філософію нашого побуту.

Саме тому на початковому етапі слід надати повноваження з впровадження нової системи певному спеціальному органу. Скажімо, у Києві це може бути Спеціальна комісія з розвитку самоврядування при мерові столиці. Вона має складатися із громадських активістів, фахівців із територіальної реформи, топографів, учених та навіть колишніх міських чиновників, якщо вони ефективно працювали на своїх посадах. Першим завданням цього органу буде аналіз території Києва та розподіл її на окремі територіальні громади.

Під егідою Комісії будуть відкриті Школи місцевого самоврядування. Вони навчатимуть місцевих активістів управляти територіальною громадою, майном, вчитимуть основам взаємодії з іншими територіальними громадами та органами влади. Навчатися у них зможуть всі охочі. Найкращі випускники цих шкіл обіймуть посади голів територіальних громад. Перед ними стоятиме перше і головне завдання – створити Товариства співвласників будинків та Асоціації власників житла.

Самостійне плавання

Протягом року громади вчитимуться управляти майном та основними сферами своєї життєдіяльності. Після цього перехідний період буде завершено. Всі територіальні громади проведуть перевибори своїх голів та усіх місцевих органів влади і почнуть працювати самостійно в нових умовах. Школи місцевого самоврядування продовжуватимуть свою роботу, аби постійно підживлювати нову систему свіжими силами.

Єдина система місцевого самоврядування має діяти і в Києві, й по всій Україні. Року цілком достатньо, аби ми навчилися жити за новими правилами та усвідомили всі переваги нової системи. За цей час кожна територіальна громада зможе зрозуміти – влаштовує її запропонована схема чи вона хоче повернутися під контроль міста. У новому Законі «Про місцеве самоврядування» буде прописано право вибору для кожної територіальної громади – керувати своїм життям самостійно чи перейти під пряме управління мера та міської адміністрації.

Нова система місцевого самоврядування дає можливість громаді самостійно управляти своїм життєвим простором. Ми цілком здатні самі керувати більшістю сфер свого життя так, як вважаємо за потрібне. Якщо нас щось не влаштовує – ми зможемо безпосередньо на це впливати і змінювати на свій розсуд. Тоді зникне потреба лаяти чиновників та кивати на інших, звинувачуючи в наших проблемах. Час взяти власне життя у свої руки. Настала пора для справжнього самоуправління.

ТРИ НЕОБХІДНИХ КРОКИ ДО СПРАВЖНЬОЇ ВЛАДИ КИЯН

Впровадити нову систему справжнього самоуправління буде непросто. Але – цілком можливо. До справжньої влади киян (як і будь-якої іншої громади в Україні) потрібно зробити три важливих кроки і провести рік наполегливої праці

КРОК 1. РЕВІЗІЯ ЗАКОНОДАВСТВА

КРОК 2. НАВЧИТИСЯ ЖИТИ ПО-НОВОМУ

КРОК 3. САМОСТІЙНЕ ПЛАВАННЯ