Про те, що донині викликає дискусії
Куций
розум хама винахідливий на пошук виправдання власній недолугості. Аргументи,
котрими він послуговуватиметься, вражатимуть розміром абсурду й безглуздості.
На противагу їм, богобоязливі діти світла (маю на увазі наділених належними
талантами патріотів) скромно рятуючись від морального й фізичного перевтомлення
й вбивства власних нервових клітин, слухняно втілюючи в життя одну з порад
Христа не сипати перед свинею перлів і бісеру, ухиляються від виснажливих і
здебільше беззмістовних дискусій (чи то б пак малоконтрольованих в царині
лексики словесних баталій).
Чеснота гідності є чужою і незрозумілою
для морально розкладеного і духовно здеградованого люду. Дискусії про
доцільність чи недоцільність збереження побудованих в період окупації бовванів
і монументів діячам комуністичного режиму, донині переростають в дохрипотні
суперечки. Нав’язаний українцям зовнішніми потугами тоталітарний
матеріалістичний устрій, насправді був цілком чужим духові й менталітету
українського народу. Грабунок який нарекли колективізацією, штучний голодомор,
силовий, під загрозою смерті примус до виконання різноманітних повинностей (служба
українців в окупаційній армії та вимушена участь в бойових діях), рівно як і сплата
надуманих податків, насправді були звичайнісіньким геноцидом і винародовленням.
Кілька гучних, ініційованих й здійснених
активістами патріотичних середовищ, демонтажів пам’ятників Леніну стали
причиною порушення проти них кримінальних справ з боку церберів системи. Запопадливі
виконавці вказівок злодійкуватої постокупаційної номенклатури, донині не
розуміють, що факт існування на українській землі обтесаних кам’яних брил які
незаслужено вшановують ідеолога інтернаціоналізму, є наругою над пам’яттю
мільйонів закатованих комуністичною системою українців.
Нещодавно, разом з товаришем, мені
довелось відвідати село Водотиї Брусилівського району Житомирської області. Місцевій
громаді сварки депутатів в телевізійних студіях видаються нудним і нецікавим
видовищем. Лишені колгоспом у спадок погруддя Леніну й трьом запроданцям –комунарам,
мають вигляд занедбаних, й нікому не потрібних речей. На моє запитання, ким
були насправді перші сільські комунари і від чиїх куль чи ножів загинули, ніхто
так і не дав чіткої відповіді. Незаздрісна доля зрадників нащадків не цікавить.
Так само мешканців Водотиїв не цікавить й питання полагодження тріснутого від
часу кам’яного обличчя Леніна. Невблаганний в своєму плинові час виніс свій вирок.
Олесь Вахній
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.